Таким чином, фінанси підприємств - це система грошових відно-син, які виникають у процесі отримання і розподілу грошових доходів і накопичень, формування і використання відповідних фондів грошових коштів.

Матеріальною базою фінансів підприємств є виробництво. Тобто в процесі виробництва продукції, її продажу формуються відповідні доходи підприємств, фонди грошових коштів. Фінанси підприємств і виробництво взаємопов'язані між собою і впливають один на одного. Чим міцніша еко-номіка підприємств, тим стійкіший їхній фінансовий стан. Тобто стійкість фінансового стану підприємств забезпечується зростанням виробництва і підвищенням його ефективності.

Матеріальним змістом фінансів підприємств є фонди грошових ко-штів, які створюються в підприємствах при розподілі їх доходів і накопи-чень.

Фінанси підприємств слід відрізняти від грошей, грошових коштів, фінансових ресурсів. Гроші, грошові кошти, фінансові ресурси - це спе-цифічні, самостійні економічні категорії, які мають свій зміст, їх можна змінювати кількісно (збільшувати, зменшувати). Фінанси ж підприємств - це грошові відносини, які функціонують на основі грошей, їх не можна змінювати кількісно.

Призначення фінансів підприємств - забезпечити фінансовими ресур-сами безперервність процесу виробництва господарюючих суб'єктів, роз-ширення їх виробничих фондів (основних і оборотних), спричиняти актив-ний вплив на зростання продуктивності праці, зниження собівартості про-дукції, зростання накопичень і підвищення ефективності виробництва.

Головними принципами, на основі яких базується організація фінан-сів, є:

демократичний централізм;

плановість;

господарський (комерційний) розрахунок;

самофінансування. Див.: Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. с. 8

Демократичний централізм у сфері фінансів проявляється в центра-лізації державою частини доходів підприємств в централізовані фонди (Державний бюджет) шляхом стягнення різних податків і платежів, які встановлюються державою, а розраховуються і сплачуються самими плат-никами під контролем держави, в проведенні єдиної політики оподатку-вання, фінансування, кредитування і розрахунків - з одного боку, в госпо-дарській самостійності ведення підприємствами виробничо-фінансової діяльності, розподілу і використання отримуваних власних доходів і нако-пичень - з іншого.

Принцип плановості у сфері фінансів виявляється в розробці на ос-нові виробничих показників фінансових планів з визначенням у них фі-нансових ресурсів у обсягах, необхідних для виконання планів економіч-ного і соціального розвитку підприємств.

Господарський (комерційний) розрахунок - основний метод господа-рювання підприємств, який базується на співвідношенні витрат з результа-тами діяльності й передбачає відшкодування витрат власними доходами, а також забезпечення рентабельності виробництва.

Впровадження господарського (комерційного) розрахунку на підпри-ємствах здійснюється шляхом реалізації його принципів:

господарсько-оперативної самостійності;

самоокупності;

матеріального зацікавлення і матеріальної відповідальності;

контролю гривнею за результатами діяльності.

Найважливішим серед принципів госпрозрахунку с принцип само-окупності. Він передбачає покриття витрат підприємства власними дохо-дами і отримання накопичень, необхідних для сплати відповідних податків до бюджету, розв'язання соціальних питань і матеріального стимулювання робітників підприємства за результатами їхньої праці. Мінімальний рівень рентабельності, який забезпечує підприємствам отримання накопичень (прибутку), необхідних для їхньої роботи на самоокупності, за розрахун-ками економістів, повинен складати 8-15% до собівартості проданої про-дукції, наданих послуг. Це значить, що на кожні 100 грн. затрат підприєм-ство має отримати 8-15 грн. прибутку. Див.: Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. с. 8

Досить важливим принципом організації фінансів підприємств висту-пає самофінансування. Воно проявляється в забезпеченні розширеного відтворення, матеріального стимулювання робітників і вирішенні соціаль-них питань підприємств за рахунок власних фінансових ресурсів (прибут-ку, амортизаційних відрахувань та ін.). При самофінансуванні не лише відшкодовуються витрати з виробництва і продажу продукції, вносяться платежі до бюджету, вирішуються питання соціального розвитку підпри-ємства і матеріального стимулювання робітників, як при самоокупності, але й фінансуються капітальні вкладення, приріст власних обігових акти-вів та інші витрати з розширення виробництва за рахунок власних фінан-сових ресурсів. У той же час, самофінансування не виключає (при нестачі власних фінансових ресурсів на фінансування розширення виробництва) залучення довгострокових кредитів банку на основі поверненості і платно-сті. Фінансування ж з бюджету цих підприємств на розширення виробниц-тва не здійснюється. Для роботи підприємств на умовах самофінансування, вони, за розрахунками економістів, мусять забезпечувати рівень прибутко-вості, який відповідає рентабельності в 30-35% до собівартості реалізова-ної продукції, послуг. Цей рівень рентабельності - величина відносна й залежить від віку і ступеня зношеності наявних у підприємства основних фондів, що підлягають заміні. Зі збільшенням обсягів заміщуваних основ-них фондів і їхнім розширенням підприємства повинні збільшувати обсяги накопичень (прибутку) як основного джерела фінансових ресурсів для їх фінансування, що має призводити, як правило, до зростання рівня рентабе-льності, і навпаки.

Серед навчальних посібників та підручників економічного і фінан-сового профілю при розкритті сутності фінансів підприємств не наводять-ся взагалі принципи їхньої організації або наводяться інші. Наприклад, у навчальному посібнику «Финансы предприятий» під редакцією Є.І.Бородіної (М.: Банки и биржи, 1995) наводяться такі принципи організації фінансів підприємств:

самостійність у сфері фінансової діяльності; зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності;

відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності;

контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств;

самофінансування.

На погляд О.С. Філімоненкова, перші чотири принципи - це принципи реалізації госпрозрахунку, а не організації фінансів підприємств. Проте Є. І. Бородіна госпрозрахунок як принцип організації фінансів підприємств не виділяє. Не визначаються в складі принципів організації фінансів підприємств і демо-кратичний централізм, а також плановість.

Фінанси підприємств як економічна вартісна категорія свою дію в процесі відтворення виявляють через дві головні функції: розподільчу і контрольну.

Розподільча функція фінансів підприємств виявляється в розподілі отримуваних господарюючими суб'єктами виручки, інших доходів і накопичень за відповідними напрямками.