індивідуальний, обмежуючий увіз (вивіз) в одну конкретну країну;

груповими, що встановлюють обсяг увозу (вивозу) у визначену групу країн;

глобальними, коли імпорт (експорт) обмежується без указівки країн, на які це обмеження поширюється.

В взаємних відносинах справа іноді доходила і до введення ембарго. Ембарго – повна заборона на торгівлю з визначеною державою, на увіз визначеного товару. Антидемпінгові мита як нетарифний інструмент регулювання імпорту застосовується при імпорті товару за цінами нижче пропонованих витрат на їхнє виробництво.

1.3.Платіжний баланс

У статтях платіжного балансу країни відбивають усі зовнішньоторговельні операції, що вона веде з іноземними державами. Ці операції включають торговельний експорт і імпорт, покупку і продаж послуг, витрати туристів за кордоном і т.п. Платіжний баланс включає три основних компоненти:

1. Торговельний (зовнішньоторговельний) баланс, що характеризує експорт і імпорт товару, службовець фундаментом платіжного балансу. Він будується на основі даних митній статистиці, що враховує обсяги реально перетинають границю товарів, тоді як платіжний баланс враховує платежі і надходження в ході зовнішньоторговельного обороту, що за часом можуть не збігатися з рухом товарів.

2. Баланс послуг і некомерційних платежів(однобічних трансфертів) включає платежі і надходження по транспорті, страхуванню, поштово - телеграфному і телефонному зв'язкові, комісійним операціям, туризмові культурному обмінові, споживчим перекладам(зарплати, спадщин, стипендій, пенсій), по змісту дипломатичних і торговельних представництв, відсотки і дивіденди по капіталовкладеннях, платежі за ліцензії і т.д.

3. Баланс руху капіталів і співвідношення ввозу і вивозу приватних і державних капіталів, одержання і надання міжнародних кредитів, тобто співвідношення продажу і покупки активів.

Кожна країна повинна мати у своєму розпорядженні офіційні резерви, тобто визначеною кількістю іноземної валюти для регулювання незбалансованості платіжного балансу. Очевидно, що невеликий дефіцит цілком допустимо, якщо є впевненість у тім, що він може бути ліквідований у майбутньому році. Великий же дефіцит у зовнішній торгівлі, що має тенденцію до стійкого росту, характеризує втрату конкурентноздатності країни на світовому ринку. Такі дефіцити звичайно зв'язані з різними зовнішніми потрясіннями, різкими підйомами цін на сировину й енергоносії на світовому ринку, а також глибокими спадами виробництва, викликаними циклічним характером розвитку капіталістичного виробництва.

2. ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РІЗНИХ ТИПАХ СВІТОВИХ ТОВАРНИХ РИНКІВ

2.1. Типи ринків.

У ринковій економіці процес ціноутворення в торгівлі між зовнішньоекономічними суб'єктами різних країн здійснюється в умовах конкурентного середовища, динамічної рівноваги між попитом та пропозицією, а також порівняльної волі поводження на ринку експортера й імпортера. Однак дані постулати вимагають виправлень у залежності від типу ринку. Головним критерієм класифікації типів ринків, у тому числі і світових, є характер і ступінь волі конкуренції. Економісти розрізняють чотири типи ринків:

ринок зробленої (чистої) конкуренції;

ринок чистої монополії;

ринок монополістичної конкуренції;

ринок конкуренції деяких постачальників олігополія.

Ринок зробленої (чистої) конкуренції характеризується, насамперед , дуже великим числом суб'єктів зовнішньої торгівлі (покупців і продавців) і порівняно однорідним характером продукції, що поставляється. Під впливом попиту та пропозиції ціни мають тенденцію до зближення, тобто в даному регіоні, у даний часовий проміжок ціни практично однакові. Відповідно до практичних спостережень, в умовах даної ринкової моделі прагнення кожного експортера до одержання максимального прибутку приводить до зниження ціни на товар. Для збереження своїх позицій на ринку експортер прибігає до знижок (або дискаунту), що не настільки значний 3-5%. Виграш експортера - у зростаючих обсягах постачань.

Ринок чистої монополії характеризується наявністю одного єдиного постачальника товару. Ціноутворення в цьому випадку диктується монополістом, він контролює всі пропозиції, варіює ціни в залежності від попиту і може викликати зміни цін, маніпулюючи обсягами виробленої продукції, заздалегідь заручається на ринках закордонних країн ексклюзивним правом на постачання своєї продукції, чим вже і юридично утрудняє проникнення конкурента.

Монополіст у силу самої природи даного ринку прагне установити ціни на товар на найбільш високому рівні по методу повних витрат, що включають витрати виробництва і бажану (для виробника) прибуток. Існують, однак, визначені установки, яких змушений дотримувати монополіст. Так, незважаючи на одноособову присутність на ринку, монополіст, як правило не призначає найвищу ціну на товар, тому що в кінцевому рахунку загальний прибуток може бути менше. Відбувається, правда під диктування монополіста, такий оптимальний підбор обсягів виробництва і цін, щоб сукупний доход був якнайвище , що все-таки буде нижче максимуму прибутку на одиницю продукції. Це і природно, тому що не всі учасники світового ринку мають можливість придбати товар за найвищою ціною.

Монополістична конкуренція припускає змішаний тип ринку - на даному ринку присутні, як правило, ряд великих монополістів і значне число менш сильних фірм, але які займають видне місце. Характер ціноутворення конкурентний, із пріоритетом монополізму в межах ринку диференційованого фірмового продукту.

Панування великих фірм однієї країни на ринку окремих товарів послабляється натиском великих монополістичних фірм іншої країни, а також більш "легковагих" конкурентів, що прагнуть одержати свою частку високого прибутку. У випадку роздування цін з боку монополій завжди знаходяться конкуренти, здатні дати більш вигідні пропозиції, тобто кращі ціни.

Значний вплив на ціни робить конкуренція монополій, що представляють різні галузі, що пропонують товари з різною товарознавчою характеристикою і різними фізичними властивостями, але які використовуються для однієї і тієї ж мети. Як приклад може служити конкуренція між виробниками-постачальниками металу і пластмас автомобілебудівним концернам.

Ринок конкуренції постачальників - олігополія - характеризується наявністю декількох великих компаній виробників, що володіють значними сегментами ринку, цілком або практично що