Пільгове оподаткування потрібно передбачити і для банківсько-го сектора економіки. Зокрема, варто запровадити нижчу ставку оподаткування прибутку (15-18%), отриманого від інвестиційного та лізингового кредитування. Це дало б змогу суттєво поліпшити стру-ктуру кредитного портфеля комерційних банків за строками позик і частково зняти проблему високих процентних ставок.

У сфері стимулювання інноваційних проектів позитивний вплив мало б зменшення розміру оподатковуваного прибутку на 100% вар-тості відповідного обладнання.

Активізація фінансового інвестування об'єктивно потребує за-провадження пільг для фізичних осіб. На період не менше п'яти ро-ків варто звільнити від оподаткування прибутковим податком до-ходи, отримані у вигляді дивідендів чи процентів за державними чи корпоративними облігаціями. Доцільно також запровадити елементи системи участі держави у ризику для пожвавлення вторинного рин-ку цінних паперів (очевидно, що ці заходи потрібно провадити пара-лельно із переглядом рівня неоподатковуваного мінімуму, що явно занижений). Оскільки дискримінаційне оподаткування корпоратив-них облігацій, ощадних та інвестиційних сертифікатів уже усунуто, то цей стан справ слід лише зафіксувати.

Ринок цінних паперів потенційно спроможний вирішити пробле-му недобросовісності покупця в разі приватизації під інвестиційні зо-бов'язання. Йдеться про емісію на суму приватизованого майна конвертованих облігацій, які дають змогу залучати кошти під конкре-тні проекти, пропонуючи інвесторові можливість вибору між отри-манням процентів чи пакета акцій у власність.

Додатковим стимулом пожвавлення інвестиційної діяльності мо-гло б стати створення Національного інвестиційного банку (НІБ). Сві-товий досвід пропонує кілька можливих варіантів формування капіталу такої фінансової інституції. Наприклад, Державний інвести-ційний банк, створений у Японії, формував свої ресурси шляхом ре-зервування в ньому (паралельно із резервами в Центральному банку) частини коштів комерційних банків. Обмежуючи кредитний потенці-ал комерційних банків, уряд отримував необхідні для підтримки інве-стиційних проектів кошти. Промисловий кредитний банк у Німеччині було створено за рахунок разових відрахувань промислових підпри-ємств. Отримані ресурси (1 млрд. нім. марок) спрямовувались на фі-нансування проектів у вугільній та металургійній промисловості й електроенергетиці.

Обидва варіанти в разі їхньої реалізації в Україні наштовхнулись би на серйозні труднощі, спричинені, як уже зазначено, збитковістю підприємств та недостатнім розвитком банківського сектора. Є, що-правда, й інші варіанти формування капіталу такого банку, зокрема, пропозиції заснувати банк у формі відкритого акціонерного товарист-ва зі статутним фондом 5 млн. екю. Його акціонерами могли б бути державні організації та установи (НБУ, УМВБ, Національне агентство України з реконструкції та Європейської інтеграції) та комерційні банки. Частка будь-кого з акціонерів не повинна була б перевищувати 35% статутного фонду. Така схема організації Національного інвес-тиційного банку є менш жорсткою, оскільки передбачає фіксацію прав власності, а не вимушене вилучення коштів. За задумом авторів цієї концепції, метою Національного інвестиційного банку було б пе-редусім залучення іноземних інвестицій. Проте у цьому разі доціль-ність створення такої кредитної установи є сумнівною, оскільки незначний статутний фонд порівняно із системними банками навряд чи викликав би зацікавленість у партнерстві з боку іноземних інвес-торів. Проте якби серед основних функцій НІБ було сприяння виходу вітчизняних підприємств на ринок глобальних депозитарних розпи-сок, а також обслуговування емісій конвертованих облігацій та про-ведення експертизи для надання додаткових пільг для конкретних проектів тощо, то ефект від його створення був би набагато більшим.

Отже, поєднання механізмів інвестування економіки за посеред-ництва корпорацій (у нашому випадку великих підприємств з части-ною державної власності) та підпорядкованої ролі банків із принци-пами планової системи (централізований розподіл ресурсів і відсут-ність зв'язку між продуктивністю та фінансовими результатами) лише погіршуватиме ситуацію в інвестиційній сфері. Відповідно, потрібно просуватись в напрямі збалансованого розвитку елементів ринково-, банківсько- та програмно-орієнтованих інвестиційних процесів. Це передбачає вжиття низки рішучих (а часом і жорстких) заходів для поліпшення загальних умов інвестиційної діяльності. Першочерговим завданням регулювання інвестиційного процесу на цьому етапі по-винно бути передусім створення умов для пожвавлення активності саме вітчизняного інвестора.

Висновки

В результаті проведеного дослідження мною були зроблені наступні висновки:

Іноземні інвестиції:

Економічне зростання в Україні значною мірою залежить від обсягів надходження іноземних інвестицій, оскільки внутрішніх джерел нагромаджених для фінансування в Україні недостатньо.

Іноземні інвестиції: компенсують дефіцит внутрішніх заощаджень, що виникає в умовах трансформації економіки; дають змогу передавати науково-технічний, управлінський і виробничий досвід, що надає можливість підвищити ефективність виробництва, якість продукції, конкурентоспроможність її на світовому ринку; сприяють поліпшенню платіжного балансу в державі.

У 2001 році прибутковість прямих іноземних інвестицій в українську економіку склала 57,1%, що є самим високим показником серед країн, що розвиваються. Проте, загальна сума інвестицій в українську економіку була невелика.

В 2001 році найвища прибутковість кредитних зобов’язань була в України і Росії – 55,5% і 51,7% відповідно, що порозумівається низьким кредитним рейтингом цих країн, унаслідок чого інвестори вимагають більш високої плати за високий ризик.

За 2002 рік збільшення капіталу нерезидентів тільки в Києві за рахунок грошових внесків становило 149,8 млн. дол. США, а за рахунок внесків у формі рухомого і нерухомого майна - 98,1 млн. дол. США.

Зарубіжні аналітики рекомендують купувати кредитні зобов'язання України деноміновані в євро з терміном погашення в 2007 році інвесторам, що шукають великих прибутків.

Внутрішні інвестиції:

Передусім треба звернути увагу на той факт, що підприємства