даних можна поділити на лінійні та ієрархічні, або нелінійні (рис. 3). Різняться вони тим, що в лінійних структурах усі елементи розміщені на одному рівні, у нелінійних — на кількох рівнях.
До лінійних структур належать послідовні та рядкові структури. Елементи послідовної структури даних розміщуються в тому порядку, який необхідний під час їх обробки. Наприклад, файл нарядів зберігається в пам’яті ЕОМ у порядку зростання номерів цехів. Послідовні структури можуть бути упорядковані і неупорядковані.
Рядкові (стрічкові) структури даних є частинним випадком спискової структури, тому стрічковою структурою даних називається список, елементами якого є записи.
Рис. 3. Класифікація структур даних за характером взаємозв’язку їх елементів
До нелінійних структур даних належать складні списки, дерева, мережі, табличні та гібридні структури.
Складні спискові структури даних — це списки, елементами яких можуть бути інші списки меншого розміру, так звані підсписки. Крім того, у мережах кожного підсписку можна визначити впорядкованість його елементів, тобто вони бувають упорядковані і неупорядковані.
У деревоподібних структурах (рис.4) елементи розміщуються на різних рівнях і сполучаються за допомогою адреси зв’язку. Якщо з їх допомогою можна звернутися лише до двох елементів (див. рис. 4, б, ліве зображення), то такі деревоподібні структури називають бінарними. Небінарні дерева (див. рис. 4, б, праве зображення) називають загальними.
Сіткові структури даних (див. рис. 4, в) являють собою розширення дерева за рахунок нових адрес зв’язку.
Табличні структури даних (див. рис. 4, г) призначені для збе-рігання інформації про ключові ознаки даної інформаційної сукупності.
Файл 1 - вставить
Рис. 4. Структури даних:
а — послідовна; б — деревоподібна; в — сіткова; г — таблична
Гібридні структури даних містять фрагменти двох різних структур.
Висновок
Економічна інформація має бути зафіксована зазначеним чином, аби можна було оперувати нею у процесах управління. Iнак-ше це називається поданням (зображенням) інформації. Під формою подання розуміють спосіб фіксування інформації. Вибір фор-ми подання залежить від властивостей інформації, її цільового приз-начення, методології, техніки обробки та інших факторів. Насам-перед розрізняють форми подання усної та письмової інформації.
Для фіксування усної інформації призначені відповідні форми подання, які називаються сигналізаторами. Для письмового фіксування інформації використовуються реєстратори, індикатори, графопобудовники. Реєстратори забезпечують запис точних значень інформації у вигляді неперервних величин, при цьому фіксування їх переважно лінійне; графопобудовники зображують інформацію умовно у вигляді геометричних фігур і відношень між ними.
Письмове фіксування інформації потребує наявності матеріального середовища, в якому, власне, і подається інформація. Роль такого середовища відіграють носії (засоби) відображення інформації.
Економічну інформацію подають по-різному, залежно від багатьох факторів, серед яких неабияке значення мають види інфор-мації. Подання виконується під час збирання первинної інформації (результатів розв’язування задач та інших даних) та в процесі її обробки. Якщо для фіксування первинної інформації використовуються переважно паперові документи, то перероблена (вторинна) інформація фіксується машинним шляхом на різних носіях і засобах відображення.
Список використаної літератури
1. Автоматизированные системы обработки финансово-кредитной информации / Под ред. проф. B.C. Рожнова. — М.: Финансы и кредит, 1990. — 250 с.
2. Соколов Г. М, Автоматизация деятельности учреждений бан-ков. — М.: Финансы и статистика, 1988. — 256 с.
3. Єрьоміна Н. В. Банківські інформаційні системи.. — К.: КНЕУ, 2000. — 220 с.
4. Колесник А. П. Компьютерные системы в управлении финанса-ми. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 312с.
5. Скрипкин К. Г. Финансовая информатика. — М.: ТЕИС, 1997. — 160с.