Фізичний знос основних фондів частково компенсується ре-монтами. На практиці (згідно з існуючою методикою) сума зносу основних фондів характеризується сумою нарахованої амортизації.

Амортизаційні відрахування — частина вартості основних фондів, яку перенесено на виготовлену продукцію. Для визначення суми амортизації здійснюють допоміжні розрахунки або беруть ві-домості про використання аналогічних видів основних фондів.

На практиці суму амортизації визначають на основі норм амо-ртизації. При цьому припускають, що основні фонди зношуються рівномірно протягом усього періоду функціонування.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності — частку не перенесеної створюваний продукт вартості.

Коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує інтен-сивність уведення в дію нових основних фондів. Він показує час-тку введених основних фондів за визначений період у загальній вартості основних фондів на кінець звітного періоду.

коефіцієнт вибуття основних фондів характеризує рівень інтенсивності вибуття основних фондів зі сфери виробництва.

Коефіцієнт вибуття доцільно розраховувати для всіх основних фондів, промислово-виробничих фондів, активної їх частини, окре-мих груп промислово-виробничих основних фондів і основних

видів обладнання.

Коефіцієнти придатності та вибуття якнайтісніше залежать від темпів оновлення основних фондів: що більше коефіцієнт вибут-тя фондів наближається до коефіцієнта оновлення, то нижчим є рівень зносу фондів і ліпшим їх технічний стан

Коефіцієнт приросту основних фондів характеризує рівень приросту основних фондів або окремих його груп за певний період.

У процесі аналізу руху та технічного стану основних фондів перевіряється виконання плану впровадження нової техніки, уве-дення в дію нових об'єктів, ремонту основних засобів. Визнача-ється частка прогресивного обладнання в загальній його кількості і за кожною групою окремо, а також частка автоматизованого об-ладнання. Для характеристики вікового складу та морального зносу основні фонди групуються за тривалістю використання (за строками служби) — до 5 років, 5—10 років, 10—15 років і т.д. — і розраховується питома вага кожної групи в загальній кі-лькості обладнання.

Аналіз ефективності використання основних фондів.

Зага-льними показниками ефективності використання основних фон-дів є фондовіддача — виробництво продукції на 1 гривню осно-вних фондів [відношення обсягу продукції у грошовому вира-женні, виробленої підприємством, цехом або дільницею до середньорічної вартості основних виробничих фондів (Ф)].

Фондомісткість — обернений до фондовіддачі показник: він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих фондів для випуску продукції вартістю в 1 гривню.

Фондовіддача є одним з основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проана-лізувати, які фактори, у свою чергу, впливають на неї. Треба мати на увазі, що показник фондовіддачі складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов'язана (напри-клад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів пе-ребування устаткування в ремонтах і на техобслуговуванні, кое-фіцієнт змінності роботи устаткування). На фондовіддачу основних виробничих фондів впливають такі фактори першого порядку: зміна частки активної частини фондів у загальній їх сумі і зміна фондовіддачі активної части-ни фондів.

Наведемо розрахунок впливу фа-кторів (ФВ — фондовіддача; ПВ — питома вага активної частини фондів):

?ФВПИТ =(ПВф-ПВпл)ФВл

Аналіз використання обладнання та виробничої потужно-сті підприємства. Вирішальний вплив на фондовіддачу має ефе-ктивність використання машин і обладнання в часі та потужності.

Аналізуючи використання виробничого обладнання в часі не-обхідно: перевірити забезпеченість підприємств обладнанням; по-рівняти за планом і за звітом календарний, режимний і фактич-ний фонди часу роботи обладнання; вивчити затрати часу на про-стої обладнання з технічних, технологічних і організаційних причин і виявити способи їх скорочення; визначити причини відхи-лень виробничих фондів для окремих технологічних груп облад-нання; проаналізувати коефіцієнт екстенсивного навантаження обладнання; визначити вплив поліпшення використання облад-нання в часі на обсяг випуску продукції.

Розрізняють обладнання: наявне — рахується на балансі і за-несене в інвентарні відомості; установлене — здане в експлуата-цію; яке працює — те, що фактично використовується у вироб-ництві; обладнання в запланованому ремонті; резервне — те, що перебуває в резерві; простійне — таке, що за планом мало було працювати, але фактично не працює.

Розподіл кількості обладнання за названими категоріями пока-зує рівень його фактичного застосування в робочому процесі. Пі-сля цього виявляють причини розходжень між плановими і фак-тичними показниками цих категорій, шукають резерви збільшен-ня обсягу випуску продукції за рахунок ліпшого використання наявної кількості обладнання.

Порівнюючи кількість наявного й установленого обладнання за планом і звітом, визначають рівень виконання плану здачі об-ладнання в експлуатацію, а встановленого обладнання з тим, яке фактично працює, — питому вагу останнього в усьому встанов-леному.

Задача № 17

Аналіз динаміки фінансового стану проведемо на основі наступних показників:

Коефіцієнт маневрування власного капіталу розраховується власного капіталу на загальний обсяг засобів. Показує яка частина власного капіталу використовується на фінансування поточної діяльності.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень визначається діленням довгострокових зобов’язань на необоротні активи.

Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів визначається шляхом ділення залученого капіталу на власний капітал. Цей коефіцієнт є найбільш нагальною оцінкою фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами розраховується як відношення власних оборотних коштів до всієї величини оборотних коштів. Мінімальне значення цього показника – 1.

Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів розраховується як відношення необоротних коштів до власного капіталу. Він характеризує рівень забезпеченості необоротних