Контрольна з основ бізнесу

План

1. Структуризація зовнішнього середовища підприємства

Концепція організації як відкритої соціальної системи базується на такому мисленні, згідно з яким уся внутрішньофірмова побудова системи управління є не чим іншим, як відповіддю на різні за своєю природою впливи з боку зовнішнього середовища фірми і деяких інших характеристик її організаційного контексту, зокрема, технології виробництва і якості її людських ресурсів.

До такого мислення практики і теоретики управління за кордоном прийшли у середині 50-х років. Саме в цей час почався прискорений розвиток подій, які, наростаючи, стали змінювати кордони, структуру і динаміку підприємництва. Такі ситуації П. Друкер визначив як “епоху без закономірностей”.

Більша частина вітчизняних підприємців поки що додержується думки, що вони тримають свою долю в своїх руках. Всі проблеми в бізнесі розглядаються як видатки інфляційного періоду економіки і недосконалості законодавства.

Однак це не так. Частина наших підприємців, котрі професіонально пов’язані з зовнішньоекономічною діяльністю, почали сприймати і вплив зовнішніх перемінних як щось об’єктивне. Реальність розвитку нашої і світової економіки дозволяє сказати, що переміни продовжуються, причому такими темпами, що можна з впевненістю передбачити подальше зростання нестійкості на 20-25 років наперед.

Зовнішнє середовище – це сукупність елементів, які не входять до складу організації, але справляють на неї вплив.

Природно, кожна організація має “власне” зовнішнє середовище, в котре можуть входити як загальні (притаманні будь-якій організації) елементи, так і цілком “особисті” елементи.

Одним з засобів конкретизації багатьох елементів є їх класифікація.

Для визначення елементів зовнішнього середовища і полегшення обліку їх впливу на організацію поділяють зовнішні фактори на дві основні групи:

1) середовище прямого впливу;

2) середовище опосередкованого впливу.

Розвиток ситуаційного підходу дозволив окреслити коло елементів зовнішнього середовища, що справляють істотний вплив на діяльність організації. Середовище прямого впливу включає в себе елементи, котрі безпосередньо впливають на операції організації і відчувають на собі прямий вплив операцій організації. До цих факторів слід віднести:

- постачальників;

- трудові ресурси;

- закони і установи державного регулювання;

- споживачів;

- конкурентів.

Під середовищем опосередкованого впливу розуміються фактори, які можуть не справляти прямого негайного впливу на операції організації, але, тим не менше, впливають на них.

До таких факторів відносять (зокрема М. Х. Мескон)

- стан економіки;

- зміни політики;

- соціальну культуру;

- науково-технічний прогрес, технології;

- групові інтереси;

- міжнародне середовище.

Безумовно, наведеним переліком не обмежуються елементи зовнішнього середовища, є й інші елементи, але їх вплив на організацію менш значний, і вони справляють вплив на окремі конкретні організації.

В практиці діяльності організацій має місце взаємодія і вплив перемінних елементів організації на фактори зовнішнього середовища. Очевидно, що кожний окремо взятий фактор буде впливати на різні організації по-різному. Досить часто вони утворюють своєрідну “ланцюгову реакцію”, при якій дія одного фактора утворює “кола на воді”, що викликають активність інших факторів.

Такі дії факторів обумовлені їх спільними характеристиками. В ряді досліджень в галузі менеджменту виділяються, як правило, чотири основні характеристики зовнішнього середовища. Ці чотири характеристики, взяті з книги М. Х. Мескона і ін. “Основи менеджменту”, наступні:

- взаємопов’язаність факторів зовнішнього середовища;

- складність зовнішнього середовища;

- рухомість зовнішнього середовища;

- невизначеність зовнішнього середовища.

Взаємопов’язаність факторів зовнішнього середовища – це рівень сили, з якою зміна одного фактору діє на інші фактори.

Появу цієї характеристики можна проілюструвати на прикладі ситуації, в якій опинилася Україна після 1991-го року.

Політичні проголошення суверенітету держав створили ситуацію, при якій політичні фактори справили сильний вплив на загальний економічний стан підприємств України. Зростання цін на енергоносії (особливо на нафту), монополія Росії на її поставку спричинили загальне зростання цін на усі види продукції.

Різке відставання рівня заробітної плати від рівня цін сильно позначилося на купівельній спроможності населення. Готова продукція опинилася замість споживчого ринку на складах підприємств. Нерозумна державна податкова і кредитно-фінансова політика створила затори в фінансових артеріях. Підприємства позбавилися обігових коштів і стимулів до підвищення продуктивності праці. Відбувся спад виробництва. До цього можна було б додати і цілу низку інших факторів, але достатньо і цих прикладів, щоб показати складну систему взаємопов’язаності факторів зовнішнього середовища і їх сильного впливу на діяльність підприємств.

Факт взаємопов’язаності не має державних кордонів і особливо значущий для світового ринку.

Різні організації здійснюють свою діяльність в різних середовищах. Так, одні організації мають увесь набір факторів зовнішнього середовища, а інші – лише їх певну частину. Наприклад, підприємство, що випускає продукцію по державному замовленню і використовує усього декілька вхідних матеріалів, працює у великому місті з надлишком необхідної робочої сили, застосовує нову технологію, має нескладне зовнішнє середовище. У іншого підприємства, що випускає продукцію широкого вжитку, ринки збуту конкурентні. На підприємство діє увесь набір державних постанов і профспілкових договорів. Для випуску продукції використовується декілька технологій, що швидко змінюються. Ці підприємства мають дуже складне зовнішнє середовище.

За показником різноманітності (варіативності) факторів в більш складних умовах буде знаходитися організація, що використовує багаточисельні і різні технології, для яких притаманний швидкий розвиток, ніж організація, якої все це не стосується.

2. Фактори макро- та мікро середовища в підприємництві

Взаємодія елементів вищого середовища з організацією може бути представлене у вигляді простої моделі, що складається з двох блоків.

1. Макросередовище – елементи зовнішнього середовища прямого і опосередкованого впливу, що визначають умови діяльності організації.

2. Мікросередовище, що включає