Тема: Система безготівкових розрахунків
План:
1. З яких елементів складається система безготівкових розрахунків?
2. Які принципи покладено в основу організації безготівкових розрахунків?
3. Які форми безготівкових розрахунків частіше використовуються в ринковій практиці і які перспективи їх подальшого розвитку?
4. Чому розрахунки платіжними дорученнями частіше використовуються.
5. Які переваги і недоліки акредитивної форми безготівкових розрахунків?
6. Чим характерна систем міжбанківських безготівкових розрахунків?
7. Які перспективи розвитку безготівкових розрахунків в Україні?
1. З яких елементів складається система безготівкових розрахунків
Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту.
Головними елементами системи грошових розрахунків являються суб’єкти, об’єкти розрахунків, місце проведення розрахунків, форми розрахунків, спосіб платежу.
Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.
Безготівкові розрахунки поділяються за об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:
розрахунки за товарними операціями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;
розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.
Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності та послуги.
Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:
внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах
одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);
міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які
знаходяться на територіях різних держав).
У сучасних умовах застосовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:
платіжними дорученнями;
платіжними вимогами-дорученнями;
чеками;
акредитивами;
векселями;
платіжними вимогами;
інкасовими дорученнями (розпорядженнями).
Безготівкові розрахунки за товари та послуги можуть здійсню-ватися за допомогою банківських платіжних карток. Порядок використання карток визначається НБУ.
Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів із рахунків платників.
У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують такі основні способи платежу:
1. Перерахування грошових коштів (безпосередньо не пов'язане з банківським кредитом) з поточного рахунку платника.
2. Надання позики банком шляхом прямого перерахування грошей із Кредитного рахунку платника на банківський рахунок постачальника.
3. Розрахунок шляхом заліку взаємних вимог платників коштів та їх одержувачів, пов'язаних між собою поставкою товарів чи. надан-ням послуг у процесі обміну діяльністю, з перерахуванням на відповідні рахунки учасників заліку лише непокритої суми.
4. Гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцем знаходження платника і з наступним їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий поточний рахунок.
2. Які принципи покладено в основу організації безготівкових розрахунків
Принципи організації безготівкових розрахунків:
1. Грошові кошти всіх господарських суб'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов'язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків.
2. Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів із по-точних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.
3. Розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності і по-слуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. На практиці застосовується також попередня оплата.
4. Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпоряд-женнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законом України, а також за рішен-ням суду, арбітражного суду та виконавчими приписами нотаріусів.
5. Доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку.
6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум із рахунків платника.
7. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуго-вування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів із рахунків.
8. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні між собою договорів.
9. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.
Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки. Головна з них - забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію та надані послуги, чим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках.
3. Які форми безготівкових розрахунків частіше використовуються в ринковій практиці і які перспективи їх подальшого розвитку
Слід зазначити, що порядок організації системи безготівкових розрахунків в господарському обороті України, загальні принципи його організації визначені в Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті (далі - Інструкція), що була затверджена Постановою Правління НБУ від 29 березня 2001 р. №135 відповідно до Закону України "Про Національний банк України" та з метою приведення нормативно-правових актів НБУ щодо порядку здійснення безготівкових розрахунків в установах банків у відповідність до законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та "Про банки і банківську діяльність" . Дана Інструкція запроваджена в дію після відповідно втрати чинності Інструкцією №7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвердженої Постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 р. №204.
Чинна Інструкція встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:
меморіального ордера;
платіжного доручення;
платіжної вимоги-доручення;
платіжної вимоги;
розрахункового чека;
акредитива.
Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами НБУ.
Платіжне доручення — це документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта байку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів
