Щоб запобігти цій проблемі, продавець повинен бути впевненим, що акредитив відповідає контракту про купів-лю-продаж. Вирішення потенційних проблем продавець (експортер) повинен розпочинати, одержавши акредитив вперше, оскільки заявник (покупець/імпортер) може не погодити-ся з невідповідностями в документах чи зіткнутися із ситу-ацією, коли невідповідності виявлено після відвантажен-ня товарів. За наявності невідповідностей, неприйнятних для продавця, підприємство повинно просити покупця відкоригувати акредитив у банку-емітенті. Запит покупця щодо відкоригування акредитива необхідно зробити відповідно до моменту відвантаження товарів.

У разі подання невідповідних документів, підприємство-продавець вдається до таких заходів:

1) робить запит негоціюючому банку чи банку-плат-нику про коригування, повторно подавши документи. Повторне подання документів має відповідати даті за-кінчення акредитива, згідно з вимогами акредитива чи UCP. Таке вирішення проблеми можливе, коли докумен-ти пред'явлено відразу після транспортування і є час для повторного їх подання;

2) робить запит негоціюючому банку чи банку-плат-нику про контакт із банком-емітентом, найкраще за допо-могою телетрансмісійного повідомлення про дозвіл негоціювати (оплатити) чи акцептувати невідповідності;

3) надає інструкцію негоціюючому (оплачуючому) банкові відправити документи до банку-емітента для схва-лення (акцепту за акредитивом);

4) робить запит негоціюючому (оплачуючому) банкові акцептувати тратту під надання фондів чи проти гарантії.

При акредитивній формі розрахунків найчастіше зустрічаються наступні невідповідності в документах, які необхідно подати за акредитивом:—

коносамент містить позначки (не «чистий»);—

дата коносамента пізніша за дату, позначену в акре-дитиві;—

заявлений у коносаменті вантаж не відповідає вка-заному в акредитиві;—

коносамент не відображає товари, що фактично були відвантажені;—

заборонене відвантаження «на палубі»;—

немає підтвердження про оплату фрахту; —

заборонено коносамент чартер-партії;—

в акредитиві не вказано порт завантаження та при-значення;—

заборонено перевантаження;—

вексель та документи представлено після дати їх закінчення;—

опис товарів у рахунку відрізняється від опису в ак-редитиві;—

не вказано маркування та кількості упаковок ванта-жу в усіх документах;—

не вказано вагу вантажу в усіх документах;—

сума рахунка перевищує суму акредитива;—

сума рахунка відрізняється від суми векселя;—

вексель, транспортні чи страхові документи підпи-сано чи передано невповноваженою особою;—

страхові документи не заявлено в акредитиві;—

суму страхового покриття вказано у валюті, що відрізняється від валюти акредитива;—

фактична дата страхування в акредитиві не визна-чена або відрізняється від вказаної у транспортних доку-ментах;—

вантаж не застрахований.

На відміну від передоплати, акредитив надає продавцю надійну гарантію від недоплати.

Переваги акредитивних розрахунків для продавця :

Мінімальний ризик несплати. Експортер, погоджуючись з термінами та умовами акредитива для здійснення оплати за продукцію, яку він має намір закупити, звертається до банку-емітента чи до підтверджуючого банку з метою зро-бити оплату. Банк не може відмовитися від оплати, якщо він узяв на себе безвідзивне зобов'язання щодо цієї опе-рації.

Швидкість та зручність. Оплата банком здійснюється швидше і значно надійніше, ніж інкасо від експортера.

Успіх у фінансуванні. Вексель, акцептований банком, може бути дисконтований, якщо в країні існує ринок та-ких фінансових інструментів.

Але розрахунки акредитивами мають і свої недоліки для продавців:

Зниження конкурентоспроможності. Оскільки покупець несе значні витрати і здійснює великий обсяг роботи з па-перами, продавець, який продає товари лише за акредити-вом, може обмежити свій ринок, зазнаючи труднощів що-до розширення кола покупців.

Переваги акредитивних розрахунків для покупця (імпортера)

Можливість кредитування та фінансування. Угода за векселем з відстроченням не вимагає від покупця оплати за пред’явленням. Покупець також має змогу скористатися акцептним фінансуванням чи іншим видом фінансування, яке надає банк-емітент.

Безпека. Покупець може бути впевнений, що продавцю доведеться дотриматися всіх термінів та умов акреди-тива до моменту оплати. Оскільки банк не несе відповідальності за якість та відповідність наданих доку-ментів, покупець все-таки залежить від надійності продавця. Отже, покупець може бути впевненим тільки у відповідності документів акредитиву.

Недоліки акредитивних розрахунків для покупця (імпортера). Збільшення витрат і зниження зручності. Найчастіше покупець є єдиним, хто несе витрати за акредитивом (на відміну від інкасо, де витрати несе експортер). Акредитив коштує дорожче за інкасо й забирає більше часу на оформ-лення.

6. Чим характерна систем міжбанківських безготівкових розрахунків

У 1992-1993 роках розрахунки між установами банків України проводилися за допомогою паперових розрахункових документів протягом трьох тижнів, а в деяких випадках - місяць і більше. Наслідок - надмірне відвернення коштів підприємств у розрахунки, зростання неплатежів суб'єктів господарювання.

Розуміючи важливість цієї проблеми, Національний банк України в 1992 році розробив Концепцію електронного грошового обігу в Україні, яка була розглянута банками України і затверджена Правлінням Національного банку України. Першочерговим завданням у ній визначено впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на другому етапі - системи масових розрахунків населення з використанням пластикових карток.

Уже протягом 1993 року було створено сучасну систему електронних платежів, яка почала діяти в повному обсязі на території України з початку 1994 року. Завдяки її запровадженню зазначені проблеми було вирішено. Термін оборотності коштів скоротився до одного дня. Це дало можливість банкам ефективніше використовувати ресурси, а клієнтам - свої кошти.

Через систему електронних платежів протягом дня "прокручується" 3 - 3.5 мільярда гривень, тобто кожна гривня щоденно робить через платіжну систему 4.5 - 5 оборотів. Завдяки цьому банки не лише швидко надають, але й так само швидко повертають свої гроші, оперативно поповнюючи ресурси.

Нова система дала змогу, крім того, забезпечити чистоту міжбанківського простору. Завдяки їй Національний банк може тримати під контролем будь-яку ситуацію щодо здійснення міжбанківських розрахунків. Нині її учасниками є понад 2400 комерційних банків