Сучасна кредитна система України, її структура і функції окремих ланцюгів

ПЛАН

Вступ

Кредит відноситься до числа найважливіших категорій економічної науки. Його вивченню присвячені численні роботи вітчизняних, а також закордонних економістів. Однак ця тема не вивчена цілком, має потребу в додатковій доробці, оскільки кредитні відносини в сучасних умовах досягли найбільшого розвитку. В даний час мова вже йде не про постійне збільшення обсягів грошових капіталів, наданих у позичку, але і про розширення суб'єктів кредитних відносин, а також зростаючому різноманітті самих операцій.

Говорячи про цю тему, не можна не згадати ті проблеми, з якими зіштовхується наша економіка на шляху від тотального регулювання до ринкового механізму функціонування, то вимагає більш радикальних перетворень у грошово-кредитній сфері. В даний час назріла необхідність повною мірою використовувати економічні важелі, властивій кредитній сфері, розробити і реалізувати принципово нові підходи до керування грошовим обігом країни.

Найбільш характерні риси кредитної сфери - перенасичення обороту платіжних засобів, утрата кредитом свого призначення. На початку 1987 року кредитні вкладення банків досягли максимальної величини, склавши 593,2 млрд карбованців, але до 1991 року загальний обсяг кредиту народному господарству і населенню скоротився в порівнянні з початком 1985 року на 28%. Відбулися зміни в структурі кредитних вкладень за останні роки. Частка кредитів, наданих на заповнення недоліків бюджетних ресурсів, збільшувалася з 16,4 до 34,7%, а питома вага кредитів, наданих народному господарству, знизився з 51,7 до 35,2%.

Усі ці факти говорять про те, що необхідно приділяти велику увагу проблемі кредиту, тому що економічний стан країни в значній мірі залежить від стану кредитно-грошової системи. Тому необхідно враховувати досвід, накопичений розвитими країнами в цій сфері. Необхідно проводити реформу всієї кредитної системи, спрямовану на створення кредитних установ на акціонерній основі, розвиток нових для нашої країни кредитів, таких як споживчий, комерційний, різні форми оренди, зокрема лізинг. Це прискорить розвиток економіки нашої країни, зробить її більш ефективної.

Усе це змусило мене звернутися до даної теми і розглянути питання сутності кредиту, його форми, проблеми кредиту в сучасному грошовому обігу, його роль у державному регулюванні економіки.

1. Поняття та структура кредитної системи України

Кредитна система - це, по-перше, сукупність кредитно-розрахункових відносин, форм і методів кредитування; по-друге, сукупність кредитно-фінансових інститутів.

Кредит - це складова обороту грошей, що виражає економічні відносини, які виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позики в грошовій чи товарній формі на умовах повернення, терміновості та платності. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні останніми позики, а й під час розміщення ними заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках.

1.1. Товарні форми кредиту

У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями i покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу - комерційний кредит, продаж товарів i надання послуг населенню в кредит тощо.

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сам процес передачі може оформлятися борговим зобов’язанням - векселем.

Продаж громадянам товарів тривалого користування в кредит (з відстрочкою платежу) господарськими суб’єктами здійснюється з метою прискорення реалізації товарів, якi в торговельній мережі є в достатній кількості, а також для більш повного задоволення потреб громадян у товарах тривалого користування.

Сфера товарної форми кредиту незначна, переважна його частина надається i погашається в грошовій формі.

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності.

Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів – зобов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Об`єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.

У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником за векселем;

- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій - юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на банківський.

У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя, погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.

1.2. Грошові форми кредиту

В умовах ринкової економіки типовим є грошовий кредит. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит.

Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних та депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі відкрило кожному, хто має вільну вартість, легко i швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків i тісних взаємовигідних зв’язків між країнами тощо.

Так от, банківський кредит - це рух позичкового капіталу, який надається банками в позику за плату на умовах поверненості, забезпеченості, платності, строковості, цільового призначення, диференційованого підходу до кожного позичальника. Банківський кредит - це головна форма кредиту. Ступінь i напрямок його дії на економічні процеси залежать від використання відповідних методів кредитування стосовно до конкретних економічних умов. Діяльність банків повинна бути