Головним видом активних операцій комерційних банків є кредитування, що відбувається за такими принципами: строковість, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту.

Принцип строковості означає, що позика має бути повернута позичальником банку в наперед визначений строк. Економічною основою строковості кредиту, наданого позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу. У законодавчому порядку встановлені граничні строки кредитування (до 12 місяців) підприємств на вказані цілі. Кредити на технічне переозброєння і розширення діючих підприємств та їх реконструкцію надаються в межах нормативних строків будівництва, освоєння й окупності об'єкта.

Конкретний строк повернення позички залежить від форми кредитування. Наприклад, при використанні в процесі кредитування спеціального позичкового рахунку повернення коштів, взятих у борг, відбувається щоденно, оскільки виручка від реалізації продукції в цьому випадку зараховується на цей рахунок. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення позички, стягуючи за це підвищений процент. Від дотримання принципу строковості кредиту залежить від можливості надання нових позичок, оскільки одним з ресурсів кредитування є повернуті позички. Порушення цього принципу означає перетворення строкової заборгованості по позичках у прострочену. При порушенні строків повернення і наявності прострочених позичок нові кредити підприємствам, як правило, не надаються.

Цільовий характер кредитування припускає вкладення позичкових коштів у конкретні господарські процеси. У сучасних умовах комерційні банки переходять від кредитування об'єкта до кредитування суб'єкта. Однак цільовий характер кредитування залишається, оскільки умови надання позичок підприємствам на витрати, пов'язані з основною виробничою діяльністю, і на капітальні вкладення суттєво відрізняються. Крім того, різними є кредитні ресурси, які використовуються для короткострокового і довгострокового кредитування; не однаковий підхід банку і до питання про надання позичок, які мають забезпечення і не мають його.

Принцип забезпеченості позичок має на меті захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. До недавнього часу, коли наша банківська система була представлена лише державними спеціалізованими банками, цей принцип зводився до матеріальної забезпеченості позичок. Це означає, що кредити надавалися під товарно-матеріальні цінності і витрати виробництва та забезпечувалися заставою цих цінностей, або продукцією, яка надходила в заставу у міру її випуску. Таким чином, створювалися умови для повернення кредиту.

Перехід економіки до ринкових відносин і створення акціонерно-комерційних і кооперативних банків призвели до наповнення цього принципу новими елементами. Зараз у ролі носія гарантії повернення позички може бути не тільки матеріальне забезпечення, а й цінні папери: акції, облігації, векселі, страхові поліси, гарантії платоспроможних юридичних і фізичних осіб тощо.

Комерційні банки можуть надавати так звані бланкові позички, котрі не мають реального матеріального забезпечення. Вони надаються під високий процент, бо пов'язані з певним ризиком.

У процесі кредитування підприємств і громадян банк вимагає не тільки повернення одержаної позички, а й оплати процента за користування нею. В умовах ринкових відносин процент є об'єктивним супутником кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна операція — це акт комерційного продажу на певний час грошових коштів. Рівень процентних ставок, що встановлюються комерційними банками, залежить від строку користування позичкою і від ступеня ризику, що виникає у зв'язку з кредитною операцією. Чим триваліший строк, на який надаються позички, і вищий ступінь ризику, тим більша процентна ставка за кредит.

За рахунок процентів банки сплачують свої витрати й одержують прибуток. Процент є також одним із засобів управління сукупним грошовим оборотом. Цим засобом користуються центральні банки (Національний банк України) під час продажу кредитних ресурсів комерційним банкам. Шляхом збільшення процентної ставки за свої ресурси центральний банк досягає певної кредитної рестрикції (скорочення кредитів), а також звуження обсягу грошового обороту. І навпаки, шляхом зниження процентної ставки досягається кредитна експансія (розширення кредитів) і, як наслідок, зростання обсягу грошового обороту.

Кредитні відносини між банками і клієнтами будуються на грунті кредитних договорів, в яких визначаються взаємні зобов'язання й економічна відповідальність сторін.

Надання банком своїм клієнтам позички обмежується величиною ресурсів, які він має. Банки не дозволяють клієнтам використовувати кредити на покриття тривалих фінансових нестач. Позички надаються кредитоспроможним підприємствам, котрі визначаються банком на підставі відповідних показників діяльності клієнтів. Підприємствам, які постійно одержують позички, банки встановлюють на рік (з розподілом по кварталах) плановий розмір кредиту.

Кредитування підприємств в оборотні кошти здійснюється за сукупністю матеріальних запасів і виробничих витрат. При цьому використовуються два методи кредитування: по залишку й по обороту матеріальних цінностей і витрат.

У процесі кредитування по залишку позички надаються лише на покриття тимчасових наднормативних залишків матеріальних цінностей і невідшкодованих витрат. При кредитуванні по обороту позичка безпосередньо бере участь в оплаті матеріальних цінностей, які надходять до покупця, і витрат, які ним провадяться.

Здійснюючи кредитування по залишку, банк визначає суму позички, яку можна надати, або суму боргу, який необхідно стягнути залежно від того, наскільки зріс чи зменшився розмір сукупного забезпечення кредиту. Іншими словами, враховуються не надходження і використання цінностей, або не нарощування і зниження виробничих витрат, а кінцевий результат їх руху — наднормативний залишок на певну дату.

При кредитуванні по залишку позичка має компенсаційний характер, оскільки придбання матеріальних цінностей і здійснення витрат провадяться з розрахункового рахунку підприємства, а потім воно одержує в банку позичку. Позички повертаються у строки і в сумах, які зазначені у кредитному договорі або в строковому