Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок: податку на додану вартість, акцизного збору, податку на прибуток підприємств усіх форм власності і підпорядкування (крім комунальних) у розмірах, визначених Законом про Державний бюджет України на наступний рік) надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, доходів від приватизації державного майна та від його реалізації, кредитної плати за оренду майна цільових майнових комплексів загальнодержавної власності; внесків до Пенсійного фонду, фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; внесків до Державного фонду сприян-ня зайнятості населення та інших фондів, передбачених законодавством України; надходжень від внутрішніх по-зик; перевищення доходів над видатками Національного банку України; повернутих державних коштів (відсотків по державних позиках і кредитах та повернутих позик); плати за спеціальне використання природних ресурсів та інших доходів, встановлених законодавством України.

У доходи республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севасто-польського міських бюджетів зараховується: частина по-датків на додану вартість, акцизний збір, якщо це пе-редбачено Законом про Державний бюджет України на наступний рік; податок на прибуток підприємств і ор-ганізацій комунальної власності цього рівня; частина прибуткового податку з громадян; відрахування дотацій і субвенцій з Державного бюджету України, плата за зем-лю у зазначених відсотках відрахувань та інші надход-ження, встановлені законодавством.

У доходи районних, міських (міст обласного підпо-рядкування) бюджетів в порядку, на умовах і в межах, вказаних законами України, зараховуються: податок на прибуток підприємств і організацій комунальної влас-ності цього рівня; прибутковий податок з громадян у межах, визначених радою народних депутатів вищого рівня; плата за землю у розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня; податок на нерухоме майно громадян; місцеві податки і збори; частина до-ходів від приватизації державного майна, яка визначена радою народних депутатів вищого рівня; надходження від оренди цільових майнових комплексів, що перебу-вають у комунальній власності цього рівня; відрахуван-ня, дотації і субвенції, отримані з бюджету вищого рівня; інші надходження.

Доходи районних у місті бюджетів практично не відрізняються від доходів районних бюджетів.

Доходи міських (міст районного підпорядкування), селищних і сільських бюджетів також встановлюються залежно від податку на прибуток підприємств і ор-ганізацій комунальної власності цього рівня; прибутко-вого податку з громадян у відсотках відрахувань; плати за землю в розмірах, передбачених законодавством; місцевих податків та зборів, а також відрахувань, дотацій і субвенцій, отриманих з бюджету вищого рівня; інших надходжень.

Структуру доходів бюджету можна й необхідно виз-начати і за джерелами доходів, тобто державних доходів та закріплених за місцевими бюджетами інших джерел доходів. Вирішення цього питання повинно йти через структурну перебудову доходів держави, тільки на основі такої перебудови можна забезпечити стабілізацію і зба-лансованість як торгово-платіжного балансу, так і бюд-жету держави.

В цьому напрямі передбачають два шляхи.

По-перше, цілеспрямована підтримка структурної пе-ребудови найбільш важливих для функціонування еконо-міки галузей і виробництв державними коштами, креди-тами, державними гарантіями державним інвесторам.

По-друге, перебудова виробництва відповідно до ви-мог ринку за рахунок власних коштів підприємств, кре-дитів і позичок.

Розв'язання цих проблем буде якісним лише при правильному виборі програм, без яких неможливий про-рив в економіці за рахунок одержання добрих наслідків у короткі строки і без державної підтримки бюджетними коштами. / .

Бюджет є вирішальною і провідною ланкою фінансової системи, через яку провадиться перерозподіл більшої частини національного доходу.

Держава планує бюджет, його доходи і видатки, ре-гулює через доходи всі бюджети за рахунок передачі їм загальнодержавних доходів.

Форми і методи бюджетної роботи та бюджетного планування змінюються, але бюджет завжди є об'єктив-ною необхідністю.

Було б великою помилкою сприймати державний бюджет як своєрідну касу: до неї, з одного боку, дер-жавні кошти надходять і з неї ж, з іншого боку, витра-чаються на різні потреби держави. Таке сприйняття не дозволяє бачити головного — економічних відносин, які зумовлюють створення й використання централізованого фонду грошових коштів через бюджет.

Держава через бюджет акумулює велику частину на-ціонального доходу і фінансує народне господарство та увесь соціально-культурний розвиток, керує цими про-цесами, контролює додержання строгої економії коштів і зростання їх надходжень через них домагається ско-рочення дефіциту бюджету.

Структура доходів і видатків бюджету кожної держа-ви визначається економічним ладом суспільства, приро-дою і функціями держави. Наприклад, у державах з ро-звинутою ринковою економікою доходи бюджету фор-муються без безпосереднього зв'язку з виробничим про-цесом, через систему податків. Розмір доходів бюджету в них на наступний рік утверджується на основі приросту чи зменшення доходів на наступний рік порівняно з минулим періодом, що пов'язано із введенням попра-вочного коефіцієнта, вирахуваного на основі середніх даних за кілька років. У зв'язку з цим не можна порів-нювати систему формування бюджетів розвинутих рин-кових держав з бюджетом нашої держави, яка перебуває на порозі ринкової економіки, тому що у нас довгий час була пряма залежність між матеріальним виробництвом, де створювався національний доход, і ростом державно-го централізованого фонду фінансових ресурсів Відмова від практики фінансового планування доходів і видатків бюджету держави веде до тяжких наслідків — незбалансованості й різкого дефіциту бюджету

Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зро-стання видатків, викликаних безгосподаршстю. Ринкова економіка не може ліквідувати дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті дійові заходи щодо стабілізації еконо-міки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні про-вадити всі владні і управлінські структури.

Форми участі органів влади й управління у процесах формування фінансів та бюджету різні, але спільним для них є управління податковою політикою, бюджетним фінансуванням