В інституті банкрутства свої учасники (процесуальні фігури): боржник, кредитори, арбітражний керівник, власник (уповноважений орган), державний орган з питань банкрутства. Кожний з учасників має свої повноваження. Всі учасники процедури здійснюють (реалізують) повноваження під контролем господарського суду Щербина В.С. Господарське право. Навчальний посібник. К., Юрінком Інтер. 2001..

В інституті банкрутства свій об'єкт правового регулювання: грошове зобов'язання, зобов'язання по виплаті заробітної платні, зобов'язання по оплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).

Інститут банкрутства містить в собі групи спеціальних норм — процедур банкрутства. Таких процедур чотири: розпорядження майном, санація, ліквідація і мирова угода. Кожна з процедур має свою специфіку і призначення. В трьох процедурах — санація, ліквідація і мирова угода — передбачена можливість заміни власника незалежно від його волі. Фінансове оздоровлення боржника здійснюється в двох процедурах — санації і мирової угоди. Основні судові процедури — розпорядження майном, санація і ліквідація. Мирова угода — це субсидіарна процедура, що виникає на всіх судових процедурах. Санації і ліквідації передує розпорядження майном.

Інститут банкрутства передбачає залежно від виду суб'єкта боржника, характеру його діяльності, наявності майна загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство. Загальний порядок припускає використовування стадії розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації і мирової угоди.

Спеціальний порядок застосовується у разі залучення до участі в справі додаткових учасників, продовження термінів санації, поєднання двох процедур (розпорядження і санації) і ін. (статті 42—50 і 53 Закону). До спеціального порядку слід віднести процедуру банкрутства громадянина-підприємця, де відсутнє розпорядження майном і санація, але застосовується мирова угода і ліквідація. Проте процедурам ліквідації або мирової угоди громадянина-підприємця завжди передує тривалий беспроцедурный період (до двох місяців) проведення розрахунків з кредиторами або

висновки мирової угоди.

Спрощений порядок застосовується при ліквідації боржника без попереднього використовування процедури розпорядження майном (статті 51 і 52 Закону).

За спрощеною процедурою господарський суд Донецької області в 2000 р. порушив 543 справи, що складає 60 відсотків від загальної чисельності справ про банкрутство.

Інститут банкрутства — це яскравий приклад інституту господарського права, де в органічній єдності знаходяться диспозитивні і імперативні норми. Місце інституту банкрутства — в Господарському (Комерційному) кодексі. В такому кодексі структура інституту банкрутства виглядала б так: загальні положення — цілі і задачі, основи і принципи; учасники; підстави ініціації процедури банкрутства; правові наслідки процедури банкрутства; задоволення вимог кредиторів; процедура розпорядження майном; процедура відновлення платоспроможності боржника — санація і мирова угода; процедура ліквідації; правові наслідки визнання боржника банкрутом; ліквідація майна боржника; підстави припинення процедури банкрутства. Кодифікація господарського законодавства і закріплення інституту банкрутства в Господарському (Комерційному) кодексі дозволить усунути плутанину в правозастосовчих органах, підвищить ефективність процедури банкрутства і зобов'язальних інститутів господарського права, що зрештою буде сприяти розвитку ринкових відносин в Україні Щербина В.С. Господарське право. Навчальний посібник. К., Юрінком Інтер. 2001..

ІІ. МЕХАНІЗМ ВИЗНАННЯ БАНКРУТОМ.

1. Порядок ініціації справи про банкрутство в господарському суді.

Процедура банкрутства виникає тоді, коли вичерпані всі можливості отримання заборгованості шляхам позовного провадження або іншого досудового вирішення.

Підставою для порушення справ про банкрутство служить заява боржника або кредитора. При цьому справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності наступних умов:*

якщо вимоги кредитора (кредиторів) до боржника за грошовими зобов'язаннями, у тому числі по виплаті заробітної платні, сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), сукупно складають не менш як 300 мінімальних розмірів заробітної платні;*

якщо вимоги є безперечними; *

якщо вимоги не були задоволені боржником протягом трьох місяців з дня терміну, встановленого для їхнього погашення.

При визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями кредитора не враховуються: а) суми збитків; б) неустойка (пеня, штраф); в) суми фінансових санкцій до боржника; г) зобов'язання, які виникли внаслідок спричинення шкоди життя і здоров'ю громадян; д) зобов'язання по виплаті авторської винагороди; е) зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника — юридичної особи, які виникають з такої участі.

Безперечними вважаються вимоги, які були визнані боржником в претензійному порядку, дозволені в юрисдикційному або досудовому порядку.

При порушенні справи про банкрутство громадянина-підприємця в розмір вимог кредиторів не включаються: зобов'язання, які виникли внаслідок спричинення шкоди життя і здоров'ю громадян; вимоги по стягненню аліментів і інші вимоги особистого характеру.

Для ініціації спрощеної процедури банкрутства (статті 51 і 52 Закону) не обов'язковий розмір вимог, їхня безперечність і термін виконання зобов'язань.

Закон встановлює вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство, не дотримання яких служить підставою для повернення судом заяви (п. 1 ст. 7 Закону).

Крім загальних Закон встановлює особливі вимоги до заяв боржника і кредитора (п. 2 п. 7 ст. 7 Закону). При цьому боржник має право ініціювати справу про банкрутство лише при наявності в нього майна, достатнього на покриття судових витрат.

Боржник зобов'язаний в місячний термін звернутися до господарського суду про порушення справи про банкрутство при настанні таких обставин:

а) якщо задоволення вимог одного або декількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному об'ємі перед іншими кредиторами;

б) коли орган боржника, уповноважений згідно засновницьким документам або законодавству ухвалювати рішення про ліквідацію, ухвалив рішення про звернення в господарський суд із заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

в) при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлена неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів в повному об'ємі (ст. 51 Закону).

До заяви боржника і кредитора в загальному порядку додаються документи, вказані в ст. 7 Закону. Інакше господарський суд не ініціює справу про банкрутство.

Слід мати на увазі,