Відсутність відгуку боржника не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

На підготовчому засіданні, яке повинне відбутися не пізніше 30 днів з дня порушення справи про банкрутство, суд дає остаточно правову оцінку поданим документам в частині безперечності вимог, неоплати їх повністю на момент розгляду, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Підготовче засідання дуже важливе, бо є відправною точкою всієї справи про банкрутство. По-перше, суд остаточно вирішує, за загальною або спрощеною процедурою буде вестися справа про банкрутство. Якщо майна боржника явно не вистачає для покриття судових витрат, проводяться операції на рахунках боржника понад 12 місяців, або, коли відсутній боржник, ст. 52 Закону дає суду повне право на застосування до боржника спрощеної процедури банкрутства. В цьому випадку суд відразу ж виносить ухвалу про банкрутство, в якій визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

По-друге, суд перевіряє наявність перешкод, що ускладнюють рух процедури банкрутства до наступного етапу — публікації в офіційному друкованому органі повідомлення про порушення справи про банкрутство. Такими перешкодами служать: погашення вимог боржником, відкликання заяви про порушення справи про банкрутство і інші обставини Хозяйственное право. Под. Ред. Мамутова В.К. К., Юрінком Інтер. – 2002..

Якщо до дня підготовчого засідання боржник погасив заборгованість перед кредитором або сторони припинили зобов'язання за угодою сторін, то в цьому випадку суд виносить рішення про припинення провадження у справі згідно п. 7 ст. 40 Закону. Нерідко ініціюючий кредитор користується ст. 10 Закону, тобто відкликає свою заяву про порушення справи про банкрутство. Такий механізм властивий тільки процедурі банкрутства і відсутній в позовному провадженні. Суть відкликання заяви полягає в тому, що кредитор з боржником досягли певної угоди про порядок погашення боргу поза справою про банкрутство. Отримавши таке відкликання, суд його перевіряє на предмет дотримання прав боржника або кредиторів і виносить рішення про залишення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду. Надалі кредитор може знову ініціювати справу про банкрутство.

Механізм відмови від позову з втратою права звертання в суд, подібно позовному провадженню, в процедурі банкрутства неможливий, оскільки в кредитора незалежно від такої відмови продовжує існувати виконавче провадження по грошовій вимозі і, отже, не відпадають підстави ініціювати справу про банкрутство знову.

Іншими обставинами, які перешкоджають подальшому руху справи, є: а) боржник або кредитор не є юридичними особами; б) боржник не є суб'єктом підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених п. 4 ст. 5 Закону; у) відносно боржника встановлена заборона на порушення справи про банкрутство (пункти 6, 7 ст. 5 Закону). За наявності таких обставин господарський суд припиняє провадження у справі згідно п. 1 ст. 40 або п. 1 ст. 80 Закону.

Остаточно з'ясувавши всі обставини як по суті грошових зобов'язань, так і відносно сторін у справі, господарський суд виносить рішення за наслідками підготовчого засідання. Визначення суду повинне містити дані, вказані в п. 11 ст. 11 Закону.

Публікація в офіційному друкарському органі оголошення про порушення справи про банкрутство означає, що процедура банкрутства переходить на наступний етап — виявлення кредиторів. На цьому етапі відбувається відсівання кредиторів, і він розрахований на вимушених і заставних кредиторів. Суть такого режиму полягає в тому, що після публікації всі кредитори, незалежно від настання терміну виконання зобов'язань, зобов'язані в місячний термін звернутися до господарського суду із заявами з приводу вимог до боржника. Якщо кредитори не звернулися у вказаний термін, то вони втрачають право на отримання заборгованості в рамках справи про банкрутство. Встановлений в ст. 14 Закону місячний термін є присікальним, і його закінчення є припиненням в кредитора права на заборгованість (п. 5 ст. 31 Закону). Тому кредитори повинні вчасно звернутися до суду з належним чином оформленою заявою.

На відміну від ініційованих кредиторів, Закон не містить вимоги до заяв вимушених кредиторів. В цьому випадку кредитори повинні керуватися ст. 7 Закону і ст. 54 ГПК.

До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати державного мита, докази відправлення копії заяви боржнику і документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву вимушеного кредитора, подану з дотриманням вимог Закону і ГПК, про що виноситься рішення з вказівкою дати розгляду заяви.

Боржник разом з розпорядником майна розглядає копії заяв, що надійшли на їхню адресу. Якщо вимоги визнаються, то вони включаються розпорядником майна в реєстр вимог кредиторів.

Якщо чиї-небудь вимоги відхилюють, боржник в обов'язковому порядку повинен обґрунтувати обставини заперечень і направити письмовий відгук в суд. Про результати розгляду всіх заяв розпорядник майна письмово повідомляє і господарський суд.

Розпорядник майна не пізніше 2 місяців і 10 днів з дня проведення підготовчого засідання повинен подати на розгляд і затвердження господарського суду реєстр вимог кредиторів. Господарський суд розглядає заяви всіх кредиторів (включених в реєстр вимог і відносно яких є заперечення) на попередньому засіданні.

За наслідками розгляду реєстру вимог кредиторів і вимог кредиторів, відносно яких були заперечення боржника, господарський суд виносить рішення, яким затверджує реєстр вимог кредиторів. В реєстрі вимог кредиторів містяться відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями або зобов'язаннями по оплаті податків і зборів (обов'язкових платежах), черговість задоволення кожної вимоги, окремо — розмір неустойки (штраф, пеня).

Рішення суду є підставою для підрахунку кількості голосів, які належать кожному кредитору при ухваленні