Наступним кроком на шляху до засідання суду є проведення зборів кредиторів і створення комітету кредиторів.

Перші загальні збори кредиторів повинні відбутися не пізніше 3 місяців і 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду. Збори вважаються правомочними незалежно від числа голосів кредиторів, які брали участь в зборах, якщо всіх кредиторів письмово попередили про час і місце проведення зборів. Збори кредиторів проводяться по місцезнаходженню боржника.

Кількість голосів визначається пропорційно сумі вимог кредиторів, включених в реєстр вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

Обов'язок по повідомленню кредиторів про місце і час проведення першого загального збору лежить на розпоряднику майна.

На перших загальних зборах кредиторів вирішується тільки одне питання — створення комітету кредиторів (вибори членів комітету, визначення чисельного складу комітету кредиторів, його повноважень).

Вирішення питань про скорочення процедури розпорядження майном і перехід до інших судових процедур належить комітету кредиторів (п. 8 ст. 16 Закону).

Заключним етапом процедури розпорядження є засідання суду, яке є «прикордонним стовпом» перед іншими процедурами (див. схему 21). На засіданні приймається рішення про введення процедури санації або відкриття ліквідаційної процедури. Якщо до початку засідання суду було укладено мирову угоду або погашений борг перед кредиторами, то провадження у справі про банкрутство припиняється.

3. Ліквідація – заключна стадія процедури банкрутства.

Ліквідація — це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з ціллю здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. Ця процедура є заключною в справі про банкрутство, і вийти з неї можна тільки через мирову угоду. В процедурі ліквідації немає фінансового оздоровлення, тут вже реалізується майно боржника. Вона менш ефективна, ніж процедура санації, оскільки при реалізації майнових активів боржника кредитори одержують в п’ять — десять раз менше їхньої балансової вартості. З другого боку, ліквідація боржника — це крайній захід отримання заборгованості і її списання по бухгалтерській звітності.

Процедура ліквідації відкривається лише в чотирьох випадках:

1) коли кредитори в особі комітету кредиторів клопочуть про введення такої процедури (п. 8 ст. 16 Закону) як підсумку розпорядження майном (п. 8 ст. 50 Закону);

2) коли виявилися незадовільними підсумки процедури санації (п. 6 ст. 18; п. 12 ст. 19; пункти 6, 11, 15 ст. 21 Закону);

3) коли суд застосовує спрощені процедури банкрутства (статті 61 і 52 Закону);

4) у разі банкрутства громадян — суб'єктів підприємницької діяльності (статті 47—49 Закону).

Загальний термін ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців. У разі необхідності суд може продовжити цей термін ще на 6 місяців.

Процедура ліквідації має наступні етапи: а) введення процедури; б) виявлення і оцінка ліквідаційної маси; в) реалізація майна боржника; г) задоволення вимог кредиторів; д) затвердження звіту ліквідатора Хозяйственное право. Под. Ред. Мамутова В.К. К., Юрінком Інтер. – 2002..

Про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарський суд приймає ухвалу. Такий акт тягне за собою настання для боржника правових наслідків, вказаних в ст. 23 Закону.

В громадянина-підприємця правові наслідки визнання банкрутом значно вужчі, ніж в юридичної особи (п. 5 ст. 48 Закону).

Основною процесуальною фігурою в ліквідації є ліквідатор, який призначається господарським судом в ухвалі про визнання боржника банкрутом. Порядок призначення ліквідатора той же, що і управляючого санацією. В той же час ліквідатором може призначено особу, яка раніше виконувала обов'язки розпорядника майна або керівника санацією боржника.

Разом з ліквідатором господарський суд може призначити членів ліквідаційної комісії. В цьому випадку керівником ліквідаційної процедури боржника буде колегіальний суб’єкт — ліквідаційна комісія.

Коли признається банкрутом громадянин-підприємець, ухвала господарського суду і виконавчий лист на звертання стягнення на майно прямують державному виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Якщо необхідно постійно управляти нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, то господарський суд призначає для цієї цілі ліквідатора і визначає розмір його винагороди. В цьому випадку продаж майна громадянина-підприємця здійснює ліквідатор. При банкрутстві юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд може обов'язки ліквідатора покласти на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії (п. 2 ст. 51 Закону).

У разі банкрутства відсутнього боржника (прирівняних категорій боржників) господарський суд призначає ліквідаторів за поданням держоргану з питань банкрутства або з числа працівників останнього.

З моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури всі права керівника (органів управління) юридичної особи — банкрута переходять до ліквідатора.

Якщо процедура ліквідації введена після розпорядження, то припиняються повноваження органів управління банкрута відносно управління і реорганізації майна, а також власника (власників) майна банкрута. Що стосується керівника боржника, то він звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства (п. 9 ст. 40 КЗпП України). Протягом трьох днів після призначення ліквідатора органи управління банкрута забезпечують передачу бухгалтерською і іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних і інших цінностей ліквідатору.

Для досягнення основної мети ліквідаційної процедури ліквідатор наділяє певними повноваженнями (ст. 25 Закону). Він зобов'язаний подати до офіційного друкарського органу зведення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Подати таке оголошення ліквідатор повинен протягом п'яти днів з дня виносити ухвали суду.

Значення оголошення в офіційному друкарському органі полягає в тому, що кредитори повинні знати правові наслідки співпраці з особою, визнаною банкрутом. Більше того, з моменту публікації починається другий режим відсівання кредиторів, який встановлений в ст. 23 Закону. Суть його полягає в тому, що кредитори поточної заборгованості зобов'язані звернутися до суду після