В Законі відображено дві основні процедури, які по суті відновлюють механізм платоспроможності. Це санація і мирова угода. Основною формою фінансового оздоровлення боржника є санація. Вона можлива у випадку, якщо в боржника є реальна можливість відновити свою платоспроможність.

Тривалість процедури санації складає 12 місяців і може бути продовжена не більше ніж на 6 місяців. Для особливо небезпечних підприємств Закон припускає продовження терміну санації на 10 років за наявності клопотання органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавської влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника (статті 42 і 43 Закону).

Санація вводиться господарським судом по клопотанню комітету кредиторів і слідує за процедурою розпорядження. Виняток складає процедура санації боржника його керівником (ст. 53 Закону). Тут процедура санації і розпорядження співпадають і виникають одночасно після порушення справи про банкрутство або коли кредитори вирішили застосувати положення вказаної статті в рамках звичайної справи (п. 8 ст. 53 Закону).

З моменту введення процедури санації арешт на майно боржника і інші обмеження його дій по розпорядженню майном можуть бути накладені виключно в рамках процедури санації. Це означає, що ні податкова інспекція, ні державна виконавча служба, ні інші юрисдикційні органи не мають права обмежувати майнові дії боржника. Тільки господарський суд у справі про банкрутство наділяє таким правом. Іншим важливим елементом фінансового оздоровлення є додатковий мораторій на сплату неустойки і збитків, що виникли в процедурі розпорядження майном. Суть його полягає в тому, що після закінчення або дострокового припинення процедури санації неустойка (штраф, пеня), а також суми заподіяних збитків, які боржник зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями по оплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до оплати в розмірах, які були на день ухвалення рішення про санацію, з урахуванням положень мирової угоди відносно відстрочки і/або розстрочки скасування боргів.

Важливою процесуальною фігурою в процедурі санації є керівник санацією. Він призначається господарським судом одночасно з введенням процедури санації. Кандидат на посаду керівника санацією повинен бути незацікавленою особою щодо як боржника, так і кредиторів, і мати ліцензію арбітражного керівника (за винятком керівника підприємства).

Управляючий санацією істотно відрізняється від розпорядника майна. Якщо розпорядник майна здійснює свої повноваження разом з керівником підприємства, то для виконання функцій керівника санацією необхідне зосередження в руках одного обличчя повноважень як керівника, так і органів управління боржника. Інакше процедура санації втрачає сенс Мамутов В. Конституция и развитие хозяйственного законодательства // Пред-принимательство, хозяйство и право. — 1997. — № 1. — С. 3—6.. Тому з моменту введення процедури санації припиняються повноваження керівника боржника, управління боржником переходить до управляючого санацією. На жаль, в Законі не сказано про долю керівника боржника, якщо він не став управляючим санацією. Мабуть, він не підлягає звільненню, а продовжує перебувати в трудових відносинах. Тут в КЗпП необхідно внести зміни у вигляді додаткової підстави для усунення з посади — у разі введення процедури санації у справі про банкрутство.

Крім того, припиняються повноваження органів управління боржника — юридичної особи. Органи управління боржника протягом 3-х днів з дня ухвалення рішення про санацію і призначення керівника санацією зобов'язані забезпечити передачу керівнику санацією документи бухгалтерській і іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних і інших цінностей.

Таким чином, вся повнота влади боржника зосереджується в одних руках — управляючого санацією. При цьому власник майна (орган, що управляє майном боржника) не може обмежувати повноваження керівника санацією відносно розпорядження майном.

В процедурі санації важливо вирішити три задачі: по-перше, необхідно вибрати засоби відновлення платоспроможності власності боржника; по-друге, підготувати умови для реалізації таких засобів; і по-третє, виконати всі поставлені задачі і сплатити (погасити) заборгованість перед кредиторами. Виходячи з цього і побудована вся процедура санації. Вона представляє собою два великі етапи; а) допланова санація — комплекс заходів, спрямованих на усунення негативних правових наслідків, вчинених боржником які призвели до банкрутства, а також підтримка в нормальному господарському режимі виробничо-господарської діяльності підприємства боржника; б) планова санація — реалізація планових засобів відновлення платоспроможності боржника і погашення заборгованості перед кредиторами. Повноваження керівника санацією умовно можна розділити на дві великі групи відповідно до етапів процедури санації.

До першої групи повноважень слід віднести дії по відмові від операцій і по визнанню їх недійсними. Якщо договори є нездійснимими повністю або частково і є невигідними для боржника, то управляючий санацією може в 3-місячний термін з дня введення процедури санації відмовитися від них. Закон дає вичерпний перелік таких підстав ( п. 10 ст. 17 Закону).

Сторона за договором має право зажадати відшкодування збитку (окрім упущеної вигоди) в 30-денний термін з дня ухвалення рішення керівника санацією. Цей термін є присікальним і відновленню не підлягає. Сторона також є поточним кредитором. Слід мати на увазі, що управляючий санацією має право відмовитися лише від договорів, укладених до порушення справи про банкрутство. Що стосується визнання операцій недійсними, то управляючий санацією має право ініціювати в господарському суді в рамках процедури банкрутства їхній розгляд. Закон встановив нові підстави для визнання операцій недійсними (п. 11 ст. 17 Закону).

Правовими наслідками визнання таких операцій недійсними є двостороння реституція. І контрагент по спірній операції стає поточним кредитором.

До першої групи повноважень керівника санацією відносяться також: а) прийняття в господарське відання майна боржника і організація проведення його інвентаризації; б) організація ведення бухгалтерського і