бюджетами, залишаються на одному рівні. При формуванні обсягів міжбюджетних трансфертів на 2002 рік прогнозні розрахунки обсягів доходів, що закріплені за місцевими бюджетами, визначені на рівні 2001 року, а обсяг міжбюджетних трансфертів збільшився майже вдвічі. Збільшення обсягу трансфертів відбулося за рахунок субвенцій з державного бюджету на надання населенню соціальних послуг, що відповідає вимогам Бюджетного кодексу. У 2001 році видатки на соціальний захист здійснювалися за рахунок доходів, що закріплювалися за місцевими бюджетами.

Починаючи з 1997 року, надання трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам здійснювалось нестабільно. Це пов'язано з недоотриманням планових надходжень до державного бюджету та намаганнями подолати дефіцит державного бюджету. Не одержуючи заплановані суми дотацій з державного бюджету, обласні бюджети, відповідно, не виконували своїх зобов'язань перед районами та містами. Кінцевим наслідком несвоєчасного та не в повному обсязі перерахування трансфертів з державного бюджету було зростання кредиторської заборгованості місцевих бюджетів за отримані послуги і товари, зокрема накопичення заборгованості по заробітній платі працівниками бюджетних установ (див. рис. 4).

Так, виконання плану дотацій склало (у відсотках) у 1997 році – 95,4%, у 1998 – 85,3%, у 1999 – 99,2%. Це стало можливим завдяки запровадженню у 1999 році за ініціативою Комітету Верховної Ради України з питань бюджету нормативу щоденних відрахувань від доходів загального фонду Державного бюджету України, що надходять на рахунки обліку доходів Державного бюджету України на відповідній території.

Рис. 4. Динаміка виконання дотацій із загального фонду державного

бюджету до місцевих бюджетів [48, с.187].

Дуже важливим кроком стало запровадження в бюджеті 2000 року (стаття 45) стимулів зацікавленості місцевих органів влади у нарощуванні надходжень до державного бюджету. Відтепер місцеві органи влади, в разі забезпечення перевиконання планових показників доходів від загальнодержавних податків, мають право на одержання частки від перевищеного розрахункового обсягу відрахувань до державного бюджету у вигляді додат-кової дотації. У 2000 році додаткову дотацію отримали три місцеві бюджети — Сумська і Чернігівська області та місто Севастополь. Загальний обсяг додаткової дотації становив у 2000 році 129,9 млн грн, або 3,3 відсотка від суми основної дотації з держбюджету, яку перераховано до відповідних бюджетів (3996,6 млн грн).

Згідно з оперативними дани-ми Державного казначейства Ук-раїни про виконання бюджету

2001 року, додаткову дотацію от-римали вже п'ять місцевих бю-джетів: Київська, Рівненська, Сум-ська, Чернівецька і Чернігівська області. Загальний обсяг додатко-вої дотації' становив 2243 млн грн, або 5,9 відсотка від суми основної дотації, отриманої цими бюджета-ми (3780,6 млн грн).

У Законі України "Про Державний бюджет України на

2002 рік" (стаття 37) збережено практику стимулювання місцевих бюджетів по виконанню доходів Державного бюджету України. При цьому внесено уточнення і встановлено, що надходження до-ходів загального фонду Держав-ного бюджету України понад річні

розрахункові обсяги розподіляються між державним бюджетом та відповідними бюджетами адміністративно-територіальних одиниць у таких пропорціях:*

до обласного бюджету — 12,5 відсотка;*

до бюджетів міст республіканського (в АРК) та обласного значення та бюджетів районів — 37,5 відсотка;*

до бюджету міста Севастополь — 50 відсотків;*

до бюджету Автономної Республіки Крим — 62,5 відсотка.

Бюджетним кодексом встановлено, що порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між державним і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами

Рис. 5. Місцеві бюджети, що отримали додаткову дотацію в 2000-2001 роках

визначається Кабінетом Міністрів України і повинен забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування міжбюджетних трансфертів (стаття 108).

Однак перехід на встановлення прямих міжбюджетних трансфертів з державного бю-джету до бюджетів міст обласного значення та районів вимагає поширення казначейських технологій перерахування міжбюджетних трансфертів і на цю ланку місцевих бюджетів. То-му Кодексом встановлено, що перерахування міжбюджетних трансфертів забезпечується територіальними органами Державного казначейства України з рахунків, на яких облікову-ються кошти відповідних бюджетів.

Запровадження положень Бюджетного кодексу у частині впорядкування фінансових відносин між державним бюджетом та місцевими бюджетами має особливо актуальне зна-чення в умовах очікуваного проведення податкової реформи та виконання державою своїх боргових зобов'язань, що дозволятиме будувати ці відносини на засадах стабільності, прозо-рості та передбачуваності у середньостроковій перспективі.

Подальше поглиблення міжбюджетної реформи має проходити в напрямі реформуван-ня відносин державного бюджету з сільськими, селищними та міськими (міст районного значення) бюджетами, результати якої залежитимуть від проведення адміністративно-тери-торіальної реформи в Україні.

3. Міжбюджетні трансферти та їх роль у формуванні місцевих бюджетів

Очевидно, що дохідні можливості кожного місцевого бюджету не обов’язково збігатимуться з його видатковими потребами. Так, багато бюджетів одержать зі своїх доходних кошиків обсяг доходів, що перевищує суму коштів, необхідну для фінансування делегованих їм видаткових потреб. З іншого боку, більшість бюджетів потерпатимуть від браку у кошику доходів для забезпечення обрахованої за нормативами видаткової потреби. Для вирівнювання диспропорцій між видатковими потребами та доходними можливостями необхідні трансферти.

Трансферти у зарубіжній практиці трактуються як “передавальні платежі”, “односторонні перекази”, характерними ознаками яких є те, що рух коштів у вигляді трансфертів не супроводжується зустрічним одержанням товарів, послуг або грошей Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика).- К.: НІОС, 2000. – 384 с.

.

Широке за своєю сутністю поняття “трансфертних платежів” у бюджетній сфері трансформується та конкретизується за допомогою поняття “субсидії”. У кожній країні є своя специфіка у наданні субсидій, проте всі їхні різноманітні види можна об’єднати у дві основні групи: безумовні (або загальні) субсидії та умовні (бо спеціальні) субсидії Вступ до Бюджетного кодексу України. Навч. курс. Модуль 1. – К.: Міленіум, 2001. – 205 с.

.

Субсидії загального призначення, які на практиці називають дотаціями, надаються місцевим бюджетам з метою їх збалансування. Механізм надання дотацій не потребує