Автономної Республіки Крим – стосовно міст республіканського значення та районних бюджетів Автономної Республіки Крим;
обласними державними адміністраціями – стосовно районних та міських (міст обласного значення) бюджетів;
державними адміністраціями в містах Києві та Севастополі – стосовно районних в цих містах бюджетів;
районними державними адміністраціями – стосовно міських (міст районного значення), сільських, селищних та їхніх об’єднань бюджетів;
виконавчими органами міських рад – стосовно бюджетів районів у місті, сільських, селищних чи міст районного значення, що входять до складу цих міст.
До фінансового апарату держави відносяться: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Головне контрольно-ревізійне управління України, Державна податкова адміністрація України.
Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного, так і місцевих бюджетів.
Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України, встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів , видає інструкції з цих питань, здійснює контроль за їхнім дотриманням, забезпечує контроль за відповідністю платежів взятим зобов’язанням та бюджетним асигнуванням.
Органи Державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль за: цільовим та ефективним використання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України; порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірність звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів. Державна контрольно-ревізійна служба України щомісячно подає Верховній Раді України та Міністерству фінансів України узагальнені результати звітів про проведені перевірки.
Державна податкова служба України контролює дотримання законодавства про податки, правильність визначення, повноту і своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, передбачених законодавством України.
До міжгалузевих органів управління відносяться: Національний банк України, Фонд державного майна, Державна митна служба України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство економіки України, Міністерство екології та природних ресурсів, Міністерство праці та соціальної політики, Державний комітет статистики, Антимонопольний комітет, Вищий арбітражний суд України, Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України та інші.
Національний банк України контролює наявність грошей в обігу, дотримання касової дисципліни, правил розрахунків, здійснює емісію грошей та регулює грошові відносини, контролює діяльність комерційних банків.
Фонд державного майна здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комітетів, що знаходяться у загальнодержавній власності, виконує контрольні функції, пов’язані з приватизаційними процесами.
Державна митна служба України забезпечує реалізацію засад митної політики України, процедур митного контролю та контролю платників мита.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку формує і забезпечує реалізацію державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та фондового ринку в Україні, а також здійснює контрольні процедури, пов’язані з проведенням цієї політики.
Міністерство економіки України контролює виконання програм економічного та соціального розвитку держави, виявляє відхилення від заданих параметрів розвитку окремих галузей та вживає заходів щодо запобігання їм, включаючи перерозподіл бюджетних ресурсів.
Міністерство екології та природних ресурсів контролює за дотриманням норм екологічного законодавства та раціональним використанням природних ресурсів.
Міністерство праці та соціальної політики контролює дотримання законодавства з питань праці, заробітної плати та соціального захисту населення, механізму регулювання фонду оплати праці, зайнятості населення.
Державний комітет статистики контролює виконання програм економічного і соціального розвитку держави та окремих регіонів, дотримання нормальних актів з питань статистики, обліку і звітності, забезпечення достовірності державної звітності.
Антимонопольний комітет контролює виконання антимонопольного законодавства, запобігає монопольному становищу суб’єктів господарювання, що обмежують конкуренцію.
Відомчий контроль, як один з видів бюджетного контролю, включає внутрішньосистемний та внутрішньогосподарський контроль.
Внутрішньосистемний контроль здійснюють головні розпорядники бюджетних коштів за допомогою відомчого контрольного апарату. Основними завданнями такого контролю є перевірка правильності дотримання бюджетного законодавства та інших нормативних документів щодо кошторисного планування і правильності визначення сум видатків по кошторисах, раціонального, економного, ефективного та цільового використання бюджетних коштів, недопущення безгосподарності і марнотратства, забезпечення збереження власності, правильності постановки бухгалтерського обліку та звітності, дотримання діючого законодавства з фінансово-господарської діяльності.
Внутрішньогосподарський контроль здійснюють керівники підприємств, організацій та установ, що використовують у своїй діяльності бюджетні кошти. Завданням цього контролю є перевірка правильності оприбуткування, витрачання та використання коштів бюджетів і державних цільових фондів з метою недопущення перевитрат, а також нераціонального, неекономічного, неефективного і нецільового використання коштів, забезпечення збереження коштів і товарно-матеріальних цінностей. За результатами контрольних перевірок, що проводяться управлінським персоналом, керівники приймають відповідні рішення з усунення негативних причин та явищ.
При здійсненні внутрішньогосподарського контролю провідне місце відводиться працівникам бухгалтерії, зокрема головним бухгалтерам. Вони зобов’язані контролювати оформлення, приймання та відпуск товарно-матеріальних цінностей, витрачання коштів на зарплату, дотримання штатної, фінансової, касової та платіжної дисципліни, законності списання нестач, проведення інвентаризації цінностей, стягнення дебіторської і погашення кредиторської заборгованості тощо. Такий контроль є найефективнішим, поскільки здійснюється безпосередньо на місці використання бюджетних коштів.
За формами бюджетний контроль залежно від періодичності його здійснення поділяється на попередній поточний (оперативний) і заключний (наступний, послідуючий, ретроспективний).
Попередній бюджетний контроль здійснюється у процесів складання, розгляду і затвердження бюджетів органами законодавчої, представницької та виконавчої влади. Так, при складанні проектів бюджетів перевіряються показники, що використовувалися у процесі розрахунків доходної і видаткової частини, а також при збалансуванні бюджетів. Значення цього контролю полягає в тому, що за його допомогою можна попередити незаконне, неефективне, нецільове використання бюджетних коштів.
Поточний (оперативний) бюджетний контроль здійснюється у процесі виконання бюджетів, тобто на протязі поточного бюджетного року. Результати даного контролю можна використати для оперативного втручання у процес виконання бюджету, ліквідації “вузьких місць”; пов’язаних з виконанням планів поступлення доходів,