Сільське господарство в період реформування (на прикладі Івано-Франківської області)

І. Вступ. Сільське господарство України переживає складний період свого розвитку. Змінився характер організації праці, кардинальних змін зазнала сама природа сільськогосподарського виробництва. Йде процес налагодження виробничих відносин нового типу, які базуються на приватній формі власності на землю. Як, власне, все нове, процес реформування сільського господарства породжує безліч проблем, вирішення яких – необхідна передумова його поступального розвитку.

Питання підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва займають важливе місце і в діяльності вищих законодавчих органів, і в економічній літературі. Стратегічним питанням розвитку сільського господарства велика увага приділяється, наприклад, Лукіновим І.І., Саблуком П.Т., Юрчишиним В.В., багатьма іншими вітчизняними економістами. Своє відображення знаходять також регіональні, галузеві особливості. Саме цьому, регіональному аспекту реформування сільського господарства, основна увага приділяється і в пропонованій статті.

ІІ. Постановка питання. Визначальним, на наш погляд, принципом реформування сільського господарства повинна бути комплексність, тобто розгляд його у взаємозв’язку і взаємозалежності з усіма без винятку галузями народного господарства. Дотримання цього принципу передбачає, зокрема: а) підхід до розв’язання назрілих проблем в аграрному секторі з загальнодержавних позицій, недопустиме ігнорування чи відтіснення їх на задній план; б)успішне вирішення питань підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва можливе при умові всебічного врахування специфіки цього виду виробництва, тобто економічних, історичних, кліматичних і т. д. його особливостей, а також, безсумнівно, специфіки періоду, який переживає економіка країни в цілому. Така методологічна постановка питання в пропонованій роботі. Розглянуті в ній проблеми є лише своєрідною конкретизацією проблем сільського господарства України на прикладі Івано-Франківської області.

В процесі дослідження використовувались методи аналізу й порівняння, основні показники сільськогосподарського виробництва в області розглядалися в їх динаміці.

ІІІ. Результати. У відповідності з основними принципами аграрної реформи в Україні була ліквідована колективна форма власності на землю. На сьогоднішній день домінуючою формою ведення господарства в аграрному секторі економіки країни стали особисті підсобні господарства населення. Свідченням цього, як його динаміки, є, наприклад, дані табл. 1:

Таблиця 1.

Зміни в організаційній структурі сільськогосподарського виробництва на Івано-Франківщині за основними групами товаровиробників

(у % до підсумку) |

Роки

1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2002 | 2005

Сільське господарство

в цілому |

100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0

Втому числі:

1. Сільськогосподар-ські підприємства |

85,3 |

75,4 |

64,1 |

54,1 |

45,4 |

38,7 |

31,3 |

28,3 |

17,2 |

8,0

Державні сільськогосподарські підприємства |

71,1 |

61,3 |

51,3 |

42,3 |

35,1 |

29,8 |

23,2 |

20,4 |

9,5 |

0,4

Недержавні сільськогосподарські підприємства |

14,2 |

14,1 |

12,8 |

11,8 |

10,3 |

8,9 |

8,1 |

7,9 |

7,7 |

7,6

З них:

господарські товаритства |

0,3 |

0,8 |

1,1 |

1,3 |

2,1 |

2,8 |

3,6 |

4,1 |

4,5 |

4,9

Сільськогосподарські кооперативи, підсобні та інші недержавні сільсь-когосподарські підпри-ємства установ і органі-зацій, приватні (приват-но-орендні), підприєм-ства |

13,9 |

13,3 |

11,7 |

10,5 |

8,2 |

6,1 |

4,5 |

3,8 |

3,2 |

2,7

2.Господарства населеня | 14,7 | 24,6 | 35,9 | 45,9 | 54,6 | 61,3 | 68,7 | 71,7 | 82,8 | 92,0

1) Тут і надалі використано дані Івано-Франківського обласного управління статистики

Не піддаючи сумніву оправданість обраного стратегічного курсу подальшого розвитку нашого суспільства, у відповідності з яким, власне, і зазнали кардинальних змін виробничі відносини на селі, вдамося до аналізу безпосередніх наслідків цього процесу, зокрема, на прикладі Івано-Франківщини.

По-перше. Зміна організаційної структури сільськогосподарського виробництва суттєвим чином вплинула на структуру посівних площ як в цілому, так і, особливо, в розрізі основних форм господарювання на селі:

Таблиця 2.

Зміна структури посівних площ сільськогосподарських культур в

Івано-Франківській області

(у % до підсумку) |

Роки

1990 | 1995 | 1999 | 2000 | 2002 | 2005

Зернові культури, в цілому

в тому числі: | 67,8 |

63,1 |

63,7 |

60,2 |

60,1 |

58,0

- у господарствах населення | 8,9 | 20,9 | 30,9 | 42,6 | 45,3 | 53,2

- в сільськогосподарських підприємствах | 91,1 | 79,1 | 69,1 | 57,4 | 54,7 | 46,8

Технічні культури, в цілому

в тому числі: | 9,4 |

7,3 |

5,3 |

4,4 |

5,1 |

4,9

- у господарствах населення | - | 5,5 | 19,4 | 47,1 | 47,4 | 66,3

- в сільськогосподарських підприємствах | 100,0 | 94,5 | 80,6 | 52,9 | 52,6 | 33,7

Картопля, в цілому

в тому числі: | 19,5 |

26,4 |

27,0 |

31,5 |

29,5 |

31,8

- у господарствах населення | 78,2 | 96,5 | 98,8 | 99,0 | 98,9 | 99,3

- в сільськогосподарських підприємствах | 21,8 | 3,5 | 1,2 | 1,0 | 1,1 | 0,7

Овочі, в цілому

в тому числі: | 3,3 |

3,2 |

4,0 |

3,9 |

5,3 |

5,3

- у господарствах населення | 71,4 | 83,6 | 90,9 | 96,3 | 95,7 | 97,3

- в сільськогосподарських підприємствах | 58,3 | 16,4 | 9,1 | 3,7 | 4,3 | 2,7

Як бачимо, характерним для аграрного сектору економіки Івано-Франківщини є: А) Тенденція до зменшення посівних площ під зернові культури, що визначається головним чином типовістю її для сільськогосподарських підприємств; збільшення ж їх в господарствах населення продиктоване внутрішніми його потребами, а не потребами наповнення ринку зерна. Б) Вищевказана тенденція характерна і для технічних культур, причому, якщо у 1990 році їх виробництво було повністю сконцентроване на сільськогосподарських підприємствах, то вже в 2005 році з загальної площі під технічні культури на особисті підсобні господарства населення припадало приблизно 2/3 величини цих площ, а в сільськогосподарських підприємствах - лише 1/3. Знову ж таки, визначальним є фактор задоволення власних потреб селян. В) І, нарешті, неухильно зростає величина площ, відведених під вирощування