картоплі. Причому, цікаво, якщо в 1990 році з загальної площі сільськогосподарських угідь, відведених під посіви, на долю зернових припадало 67,8 %, а картоплі -19,5 %, то у 2005 році на долю картоплі припадало вже 31,8 % всіх площ під посіви, а частка перших скоротилася до 58,0 %. І, очевидно, ця тенденція збережеться і надалі. Висновок очевидний: в результаті реформування аграрного сектору сільське господарство області переорієнтувалося не на задоволення потреб ринку, а власних потреб населення. Одна з причин такого парадоксального, на перший погляд, явища, скоріше всього, полягає у тому, що, вирішивши, досить успішно й оперативно, організаційні питання реформування сільського господарства, у певній мірі було проігноровано власне економічні сторони цього процесу.
По-друге. В сільському господарстві Івано-Франківщини майже з хронологічною точністю з періодом початку реформування спостерігається стійка, скажемо навіть, невідпорна тенденція зниження урожайності основних сільськогосподарських культур (див табл. 3).
Особливо катастрофічним є зниження урожайності технічних культур. Так, наприклад, у 2005 році в області збиралося 172,8 ц з 1 га цих культур; у порівнянні з 1990 роком її величина зменшилась майже вдвічі. За аналогічний період суттєво знизилась й урожайність зернових культур - з
Таблиця 3.
Урожайність основних сільськогосподарських культур
в Івано-франківській області
(ц з 1 га) |
Роки
1990 | 1995 | 1999 | 2000 | 2002 | 2005
В цілому по сільському господарстві:
зернові культури | 34,6 | 30,1 | 19,7 | 21,8 | 23,3 | 26,3
технічні культури | 321,1 | 264,3 | 238,2 | 232,9 | 231,3 | 172,8
плодоягідні культури | 44,2 | 38,9 | 15,8 | 28,3 | 44,6 | 37,9
картопля | 148,7 | 87,0 | 117,8 | 135,6 | 101,7 | 126,5
овочі | 136,4 | 118,0 | 130,3 | 124,1 | 138,3 | 136,1
В тому числі:
а) в особистих підсобних
господарствах населення:
зернові культури | 34,5 | 29,9 | 24,0 | 25,5 | 31,2 | 32,1
технічні культури | 318,1 | 288,4 | 383,9 | 232,0 | 268,7 | 190,8
плодоягідні культури | 52,1 | 50,8 | 20,2 | 32,4 | 56,5 | 45,0
картопля | 148,6 | 87,1 | 118,2 | 135,9 | 101,9 | 126,8
овочі | 130,3 | 116,1 | 128,6 | 122,1 | 137,1 | 133,4
б) в сільськогосподарських
підприємствах:
зернові культури | 34,6 | 30,2 | 17,8 | 19,0 | 16,7 | 19,8
технічні культури | 329,1 | 262,6 | 201,3 | 233,7 | 197,6 | 136,8
плодоягідні культури | 10,6 | 13,2 | 12,2 | 14,8 | 13,6 | 11,2
картопля | 149,3 | 85,3 | 82,0 | 105,1 | 80,0 | 83,9
овочі | 140,8 | 130,8 | 137,1 | 169,9 | 169,7 | 237,1
34,6 ц до 26,3 ц з 1 га. В той же час при вирощуванні картоплі, треба сказати, вказана тенденція не спостерігається; її обсяги тримаються на одному рівні. Як і овочів. І ще одне. Відмічена тенденція суттєвого зниження урожайності основних сільськогосподарських культур в області пояснюється, головним чином, типовістю її для сільськогосподарських підприємств. Так наприклад, урожайність зернових культур на підприємствах цього виду за вказаний вище період знизилась взагалі з 34,6 ц до 19,8 ц з 1 га, технічних - з 329,1 до 136,8 ц з 1 га, тобто фактично в 2,4 рази.
Таким чином, якщо у випадку змін структури сівозмін їх можна віднести, в основному, на рахунок недостатньої розробки власне економічного механізму реформування сільського господарства, то в другому присутні вже й елементи технічної сторони. Хоча справа тут набагато складніша. Як відомо, на урожайність основних сільськогосподарських культур впливають такі чинники. По-перше, якість насіння, його сорт. По-друге, обсяги внесення мінеральних добрив. І, по-третє, технологія вирощування і збору вражаю. Вже з переліку цих чинників бачимо, що в особистих підсобних господарствах населення, як правило, відносно невеликих, фактично відсутні технічні (і не тільки технічні) передумови підвищення урожайності сільськогосподарських культур. В цьому їх основна проблема. І не тільки їх, а, в принципі, всього нашого сільського господарства на сучасному етапі розвитку.
IV Висновки Безперечним є те, що колективна форма ведення господарства на селі не відповідала основним принципам проголошеного стратегічного курсу подальшого розвитку України. Сьогодні основною формою сільськогосподарською виробництва, зокрема, на Івано-Франківщині, стали особисті підсобні господарства населення. Цей факт ще потребує свого усвідомлення. Але вже сьогодні ясно одне. Підсобні господарства населення лише перехідний етап на шляху становлення укрупнених сільськогосподарських підприємств. На порядку денному постає питання вдосконалення таких економічних інструментів, які б реально сприяли підвищенню сільськогосподарського виробництва шляхом створення необхідних передумов в першу чергу для його укрупнення, але на якісно іншій, у порівнянні з колгоспами, основі.
Сачовський І.М.
Сільське господарство в період реформування
(на прикладі Івано-Франківської області)
А Н О Т А Ц І Я
На основі аналізу конкретних цифрових даних обґрунтовується необхідність продовження роботи щодо реформування аграрного сектору.
Ключові слова: сільськогосподарські підприємства, господарства населення, структура посівних площ, урожайність основних сільськогосподарських культур.
Інформація про автора
П.І.Б. Сачовський Ігор Михайлович
Вчений ступінь: кандидат економічних наук
Місце роботи: Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника
Посада: доцент кафедри економічної теорії
Адреса: службова – 76000 м.Івано-Франківськ, вул.., Шевченка, 57
домашня - 76022 м.Івано-Франківськ, вул.., Івасюка, 56/29
Телефон: службовий – 8 (0342) 59-60-13
домашній - 8 (0342) 77-37-65
Назва статті: Сільське господарство в період реформування (на прикладі Івано-Франківської області)