Надзвичайно важливе місце в системі управління бюджетним механізмом займають норми витрат на утримання бюджетних установ та ставки зарплати, пенсій, стипендій. Необгрунтовані або не взаємозв’язані норми і нормативи можуть розладнати роботу найдосконалішого механізму. Головна вимога до них полягає в тому, щоб їх встановлення та зміна базувались на соціальній спрямованості та на науково обгрунтованій методиці.

Функціонування бюджетного механізму забезпечується через організаційні структури, які характеризують надбудову суспільства. Це правове регламентування, планування та організація. Правове регламетування полягає в розробці й прийнятті законодавчих актів з фінансів, бюджету, грошового обігу, кредиту, валютних стосунків. Ця функція покладається на органи державної влади. Фінансове планування полягає, в першу чергу, в розробці основного фінансового плану держави, яким є бюджет затверджений законом. Функції організації бюджетної діяльності покладено на органи державного управління і безпосередньо на Міністерство фінансів, податкові служби, Національного банку. Ефективність управління бюджетним механізмом залежить насамперед від чітких і злагоджених дій цих органів.

Становлення самостійності Української держави, перехід економіки із планових засад господарювання на ринкові вимагають нових підходів до формування її соціально-економічної стратегії та розробки законодавчої бази, спрямованої на досягнення стратегічних завдань.

Результати функціонування економіки України та її бюджетної системи за останні роки дають підстави стверджувати, що економічна політика в цілому, та бюджетна, зокрема, не були спрямовані в належне русло і у достатній мірі не сприяли розвитку економічної системи у ринкових умовах, внаслідок чого поглибилася економічна криза, скоротилися обсяги валового внутрішнього продукту, національного доходу, державного і місцевих бюджетів тощо. Прийняті законодавчі акти та заходи організаційного характеру дещо сповільнили кризові явища, але до радикальних змін не призвели. Одними із причин такого становища вважаємо, що, з одного боку, перехід економіки від планових принципів функціонування до ринкових мав базуватися на новій соціально-економічній доктрині, яка мала б бути покладена в основу всієї економічної політики держави. Зрозуміло, що формування економічної системи ринкового типу виключно на базі планової економіки є неефективним, оскільки функціонування економічного механізму у цих системах суттєво відрізняється. Законодавча база була розроблена з урахуванням вимог ринку без зміни змісту економічних відносин. Накладання двох несумісних елементів таким чином, звичайно, призвело до негативних наслідків, чого і слід було чекати.

Вивчення досвіду законотворення у розвинутих країнах Заходу і перенесення цієї практики в Україну. Ми вважаємо недоцільним, а в деяких випадках, шкідливим копіювання законодавства інших розвинутих країн та їх автоматичне перенесення в Україну, так як наша держава знаходиться в інших умовах, що вимагає розробки власної економічної системи ринкового типу, власної законодавчої бази, специфічних для України, які б базувалися на власній основі [12,c. 36].

Вітчизняне законодавство в галузі економіки, включаючи бюджетне, доцільно формувати з врахуванням таких умов:

наукове обгрунтування, що базується на всебічному врахуванні об’єктивних економічних законів та закономірностей розвитку суспільства;

врахування особливостей сучасного стану соціально-економічного розвитку країни, історичного досвіду, природно-кліматичних, географічних, екологічних, демографічних умов, національних традицій, менталітету народу, умов внутрішньої та міжнародної обстановки тощо;

вивчення і використання попереднього досвіду господарського і фінансового будівництва національної економіки;

врахування власних помилок і помилок інших держав при формуванні окремих напрямів економічної політики;

використання системного комплексного підходів при формуванні всіх напрямів реалізації засад економічної політики та розробці законодавства тощо.

Висновки

Економічне оновлення України об’єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки.

Обсяг ресурсів, що концентрується в дер-жавному бюджеті - одна із ключових про-блем діяльності держави в умовах ринку. Доходи державного бюджету — це фінансові ресурси держави, щ о використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою. Доходи державного бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України. Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного та соціального розвитку.

Об'-єктивність процесу концентрації частини ва-лового внутрішнього продукту в розпоря-дженні держави є сьогодні загальновизнаною. Це зумовлено загальною метою суспільного виробництва, яку коротко можна подати так: зростання добробуту всіх і кожного громадя-нина зокрема.

Фінансово-податкові реформи та напрями формування економічних відносин мають бути направлені на забезпечення стабільності та сталої тенденції зростання доходів бюджету шляхом:

уніфікації акцизного збору, платежів за спеціаль-не використання природних ресурсів як податку та зменшення рівня непрямого оподаткування в частині справляння ПДВ.

Список використаної літератури:

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року – Українсько-правнича фундація – К., 1996.

Бюджетний Кодекс України. Затверджений Верховною Радою України 21 червня 2001 року №2542-III // Офіційний вісник України – К., 2001, - №29.

Закон України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” №2120-III від 7.12.2000 р. // Офіційний вісник України. – К., 2000, - №52.

Закон України “Про Державний бюджет України на 2002 рік” // Офіційний вісник України. – К., 2002, - №2, с.50.

Закон України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” // Урядовий кур’єр. – 10 січня 2003 року,