2.Слід ширше використовувати весь спектр видів ПБТ, що практикується у світі. Крім бюджетних дотацій, позитивне значення могло б мати застосування насамперед бюджетних субвенцій із закритою датою. При цьому зовсім не обов'язково це приведе до збільшення видатків централізованого бюджету, якщо кошти на народне господарство, що проходять через міністерства, передати частково на місця як фінансову базу для субвенцій. Це дозволить забезпечити їх цільове використання з урахуванням місцевих інтересів. На перших порах співвідношення між незв'язаними та зв'язаними ПБТ може бути на користь перших. В міру підвищення дієвості системи місцевого самоврядування частка бюджетних дотацій поступово може підвищуватися.

3. Джерелом бюджетних дотацій, що залишатимуться вагомим елементом ПБТ, доцільно зробити не бюджетні асигнування, як це практикується нині, а пул (набір) національних податків, надходження від яких характеризується найбільшою стабільністю - ПДВ та прибутковий податок з громадян.

4.Серед механізмів розподілу бюджетних дотацій перевагу слід віддати структурній формулі, яка б включала в себе компонент вирівнювання. Згідно з рекомендаціями фахівців Світового банку, на першому етапі (до 5 років) можна обмежитись лише вирівнюванням за бюджетними доходами, а після нагромадження достатнього досвіду вирівнювання - вирівнюванням за бюджетними видатками, що має здійснюватися також на нормативній основі. Основні компоненти формули, їх ваги повинні бути предметом щорічних уточнень, які мають проводити Міністерство фінансів з радою регіонів (на рівні областей - фінансове управління та асоціації місцевих рад). Це необхідно тому, що соціально-економічна ситуація в країні у цілому та в окремих регіонах може змінюватися дуже швидко.

5. Механізм горизонтального вирівнювання, на наш погляд, поки що вводити недоцільно внаслідок абсолютної недостатності фінансових ресурсів навіть у розвинутих регіонах. Такий механізм слід вводити в дію після більш-менш тривалого періоду стабілізації економіки країни. Крім того, міжрегіональний перерозподіл може викликати у даний момент і небажані політичні наслідки через невдоволення еліти регіонів, які мають робити до них внески.

В И С Н О В К И І П Р О П О З И Ц І Ї.

Сучасному етапу економічного розвитку в Україні притаманні деякі позитивні зрушення у фінансовій сфері: певна стабілізація грошової системи завдяки монетарній політиці, зупинення темпів інфляції, поступове залучення неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету, розробка і затвердження ряду законопроектів, що розширюють фінансову базу місцевого самоврядування.

Перші успіхи є лише початком і основою для вирішення найважливіших питань фінансової політики міжбюджетних відносин для їх продовження необхідно структурні зміни в економіці країни та в самій фінансовій сфері.

Серед першочергових завдань бюджетної політики та міжбюджетних відносин провідне місце посідає розробка науково - обґрунтованих концепцій доходів держави, побудова оптимальної моделі податкової системи, чітке дотримання податкового законодавства.

В процесі міжбюджетних відносинах перелік міжбюджетних трансфертів щорічно міняється, що не може вважатися нормальним явищем. У Бюджетному Кодексі зроблена спроба стабілізувати види міжбюджетних трансфертів.

Місцеві бюджети розробляються на базі наявної дохідної частини, тому важливим є її реальне визначення та повне виконання. В основу мають бути покладені об’єктивні оцінки прогнозних макроекономічних показників. Тому при розробці місцевих бюджетів слід врахувати таке :

Однією із проблем міжбюджетних відносин є поєднання забезпечуваних урядом суспільних благ із політичними юрисдикціями. Якщо розмір політичних юрисдикцій збільшується, збільшується і кількість бажаючих отримати суспільні блага, а це, в свою чергу, призводить до зменшення на душу населення вартості на одиницю блага забезпечуваного урядом. Внутрішня міграція в державі дозволяє носіям подібних уподобань збиратися разом із метою одержання забезпечуваних урядом благ та поділом видатків на такі блага. Це дозволяє зменшити політичні зовнішні ефекти в межах таких територій.

Виникнення між територіальних зовнішніх ефектів пов’язане із непідходящими розмірами політичних юрисдикцій. Для консолідації уряду або трансфертних платежів використовуються фінансові надлишки окремих політичних юрисдикцій, що послаблює між територіальні зовнішні ефекти.

Також, можна відмітити, що місцеві податки і збори є більш еластичні ніж загальнодержавні податки і збори, тому що індивідууми можуть легко уникати місцевих податків і зборів, змінюючи місце проживання або сфери розташування їх економічної діяльності, таким чином впливаючи на виникнення зовнішніх ефектів.

Надання допомоги від центрального уряду місцевим органам влади і навпаки є головними засобами співробітництва серед рівнів влади.

Майже немає країн, в яких для фінансування місцевих бюджетів не застосовувалися б державні фінансові трансферти, хоча їхні обсяги і цілі у різних країнах різняться між собою. Обсяги і призначення вказаних трансфертів залежать від розподілу повноважень між різними рівнями виконавчої влади та наявності у них інших джерел доходів. З точки зору державних фінансів, на основі праць з питань фіскального федералізму можна виділити кілька підстав для запровадження міжрівневих фінансових трансфертів:

фіскальна незбалансованість по вертикалі спостерігається в тих умовах, коли національний уряд зберігає за собою всі основні та найпродуктивніші податкові бази, залишаючи недостатні фіскальні ресурси місцевій владі внаслідок чого обов’язкові видатки місцевої влади перевищують наданій їй ресурси (статичний дисбаланс); з розвитком економіки країни обов’язки місцевої влади щодо видаткової частини бюджету зростають швидше, аніж податкові надходження (динамічний дисбаланс);

відновлення горизонтального фіскального балансу передбачає обов’язкове надання місцевими владами однакового рівня суспільних благ для індивідуума кожної окремої політичної юрисдикції, незважаючи