гарантоване постачання суспільних благ повинно здійснюватися національним урядом, тобто передбачається мінімальний обсяг суспільних благ, забезпечуваних національним урядом, для кожної території, незважаючи на її податкоспроможність;

нейтралізація зовнішніх ефектів та між територіальних ефектів “переливу” пояснюється існуванням деяких суспільних благ пов’язаних з ефектом “переливу” на інші політичні юрисдикції або зовнішніми ефектами;

внесок у політику стабілізації і економічний розвиток з боку місцевої влади полягає у реалізації програм зайнятості місцевого населення та програм, спрямованих на перерозподіл ресурсів, а також – намагання покращити виробничу інфраструктуру і якість пропозицій на ринку робочої сили;

макроекономічні цілі повинні досягатися виключно за рахунок централізованих засобів; ефективна система трансфертів повинна відповідати слідуючи критеріям: достатність доходів, зусилля спрямовані на стягнення податків і контроль видатків, справедливість, прозорість і стабільність.

Нижчі за рівнем прибутковості території отримують найбільшу вигоду від перерозподільних заходів. Завдяки незначним обсягам їхніх податкових платежів вони чималою мірою виграють від наданих державних трансфертів. Крім того, абсолютний розмір отриманих від них перерозподільних коштів порівняно з іншими політичними юрисдикціями, як правило, мізерний.

Середні за прибутковістю політичні юрисдикції більшою мірою користуються правом одержання державних трансфертів, а тому можуть реалізувати для себе більший обсяг перерозподілу. Звісно, що представники цієї території сплачують більші податки, що зберігає рівновагу між рівнем їхніх вигод та оподаткування.

Заможні території мають ще вищі податкові надходження, ніж середні за прибутковістю території, проте часто не в змозі спожити еквівалентний обсяг суспільних благ.

На сьогоднішній день безперечним є те, що ступінь свободи органів місцевого самоврядування – це питання врівноваження державних і місцевих інтересів. Ні контроль центра, ні автономія територій не є безумовними пріоритетами.

Практика здійснення збалансування бюджетів засвідчує виявлену наявність існування проблем узгодження різноманітних урядових функцій з різними рівнями виконавчої влади, що в свою чергу створює проблеми в галузі доходів і видатків місцевих бюджетів.

В Україні в процесі регулювання місцевих бюджетів слід відмітити нестабільність переліку регульованих доходів і нормативів відрахувань від них протягом останніх років, що тільки загострює проблему збалансованості бюджетів.

Протягом 1996-2003 років перелік регульованих доходів змінився від чотирьох до одного податку і на сьогоднішній день місцеві бюджети Хмельницької області мають у своєму розпорядженні 100% прибуткового податку громадян, питома вага якого у 2002 році становила 20% від загальної суми доходів бюджету Хмельницької області.

Структура доходів бюджету Хмельницької області відображає збільшення із року в рік питомої ваги офіційних трансфертів у загальній сумі доходів бюджету. На сьогоднішній день офіційні трансферти становлять близько 70% загальної суми доходів бюджету Хмельницької області.

Необхідно відмітити, що збалансування місцевих бюджетів за допомогою трансфертів особливо ефективні для тих територій, в яких переважає сільськогосподарське виробництво, в результаті чого вони потребують додаткових вкладів на розвиток аграрного сектора економіки і соціально-культурної сфери при незначних доходах від цих галузей.

Трансферти, певна річ, аж ніяк не є злом, а навпаки випробуваним інструментом збалансування бюджетів в руках уряду, однак, в нашій країні їх не привабливими домінантними ознаками є :

несвоєчасність надходження до місцевих бюджетів;

надходження неповних сум запланованих трансфертів, а також їх зменшення у зв’язку взаємозаліків між Державним і місцевими бюджетами;

обсяги сум трансфертів розраховуються на основі формули, що не дозволяє визначити дійсно необхідно суму додаткових коштів для бюджетів.

Аналіз структури і динаміки видатків місцевих бюджетів Хмельницької області свідчить про пріоритетне значення забезпечення фінансування заходів із соціального захисту та соціального забезпечення населення та видатків на утримання соціально-культурної сфери.

Існуючий стан формування і виконання місцевих бюджетів істотно залежить від наявних проблем збалансованості бюджетів, котрі є наслідком невирішених питань у галузі фіскального федералізму.

Система збалансованості місцевих бюджетів повинна передбачати дві складові. Перша стосується збалансування доходів, що передбачає собою розподіл надлишкових доходів бюджетів територій з вище середньої податкозабезпеченістю між територіями з нижче середньої податко-забезпеченістю. Причому трансфертні платежі доцільно надавати територіям з чітко визначеними напрямками їх витрачання, що буде забезпечувати цільове використання коштів.

Друга сторона збалансування бюджетів стосується видаткової частини. На наш погляд, дуже важливим є врахування структурних видатків територій, котрі передбачають, наприклад, кількість літніх людей та інвалідів, яким необхідно надавати додаткову допомогу, статус територій, що визначається її площею, кількістю населення, кліматичним умовами, історією розвитку тощо.

Найголовнішою характеристикою повинна стати абсолютна прозорість системи збалансування, тобто кожна людина при бажанні буде в змозі перевірити напрямки витрачання коштів, що вилучалися з доходів бюджету з метою перерозподілу.

Вирішення проблем збалансування бюджетів можливе лише при чіткому узгодженні урядових функцій з різними рівнями виконавчої влади та визначенні економіко-математичних засад процесів перерозподілу стосовно вирівнювання фінансових можливостей територій.

Список джерел та літератури.

Конституція України.–К.: “Вікар”.–1996.

Бюджетний кодекс // Відомості Верховної Ради -2001. - №37-38.

Закон України "Про Державний бюджет на 2003 рік". // Фінанси України -2002. - №3-ст17

Закон України "Про Державний бюджет на 2004 рік". // Відомості Верховної Ради 2003- №3 –ст.25

Закон України "Про Державний бюджет на 2001 рік". // Відомості Верховної Ради 2001 -2000. - №14-16 –ст.17

Закон України "Про Державний бюджет на 2002рік". // Відомості Верховної Ради 2002 -2001. - №14-16 –ст.17

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" // Відомості Верховної Ради – 1997. - №24 - ст.170.

Закон України " Про плату заземлю " Відомості Верховної Ради - 1996. -№1 -ст.210

Закон України " Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів " Відомості Верховної Ради - 1997. - №20 -ст.116.

Закон України " Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" Відомості Верховної Ради - 1998. - №6- ст.97.

Закон України