Частка прибуткового податку Бюджетні асигнування

Литва | Бюджетні дотації

Спеціальні субсидії | Бюджетні асигнування

- // -

Україна | Бюджетні дотації | Бюджетні асигнування

Що стосується зв'язаних прямих бюджетних трансфертів, то найбільш підходящим для них джерелом є видатки бюджету залежно від обсягу місцевих видатків. Як бачимо, країни з трансформаційною економікою (Латвія, Литва, Україна) не в змозі забезпечити стабільного джерела ПБТ, а тому віддають перевагу асигнуванням, обсяг яких залежить від можливостей бюджету та політичного фактора.

2.Світова практика виділяє такі методи розподілу ПБТ:

а).пропорційно фінансовій силі (доходам) місцевого колективу;

б).багатофакторна формула;

в), компенсація фактичних видатків місцевих колективів;

г).як частина річного бюджету місцевого колективу.

Таблиця 4.4.

Методи розподілу бюджетних дотацій.

Країна | Види дотацій | Методи розподілу

ФРН | Додаткові дотації | Частина річного бюджету - у роз-мірі сум, необхідних для доведен-ня доходної бази до середнього рівня, та як фіксовані суми.

Росія | Бюджетна дотація

Федеральний трансферт | Частина річного бюджету

Формула

Франція | Генеральна дотація на функціонування Дотація на компенсацію податкових пільг Фонд компенсації ПДВ | Формула

Згідно з фактичним розміром втрат (компенсація)

Компенсація частини видатків на капіталовкладення

Польща | Субвенція генеральна | Формула

Швеція | Незв'язана субсидія | Формула

Латвія | Бюджетні субсидії

Субсидії з фонду вирівнювання | Формула

Литва | Дотації | Частина річного бюджету

Україна | Бюджетні дотації | Частина річного бюджету

Для розподілу бюджетних дотацій найчастіше застосовуються другий та четвертий методи; для зв'язаних прямих бюджетних трансфертів - перший та третій. Огляд методів розподілу бюджетних дотацій, який практикується у різних країнах, подано в таблиці (див. табл. 4.4).

Як видно з таблиці, при розподілі дотацій більшість країн надає перевагу формулам, оскільки вони дають змогу об'єктивно оцінити потребу місцевого бюджету в централізованій підтримці. Однак сама по собі формула іде не вирішує проблеми, оскільки дуже важливий набір критеріїв, врахованих у ній, та значення їх ваги. За винятком Франції та Швеції в усіх країнах мало не щорічно відбувається перегляд та уточнення формул. Проте у Франції та Швеції точаться жваві суперечки відносно правомірності включення у формулу певних показників.

3. Ступінь свободи місцевих органів влади у використанні вертикальних трансфертів визначається співвідношенням між зв'язаними прямими бюджетними трансфертами (субвенції та субсидії) та незв'язаними. Чим істотніше частка бюджетних дотацій у прямих бюджетних трансфертах - тим більшу свободу мають місцеві колективи. Дуже часто поряд з об'єктивними чинниками найвагомішими тут виявляються політичні, а саме: намагання центру забезпечити собі лояльність регіонів. Так, у Росії це виявилось у різкому зростанні частки незв'язаних трансфертів. Така ж картина - у Швеції, хоча тут першу роль відіграли економічні фактори. Як видно з таблиці (Співвідношення різних видів прямих бюджетних трансфертів), у країнах із стабільною економікою та розвинутими традиціями самоврядування саме бюджетні дотації відіграють головну роль (ФРН, Франція, Швеція), тоді як у країнах, що трансформуються, найчастіше - зв'язані трансферти (Польща, Латвія, до останнього часу Росія). Загалом про оптимізацію може йтися лише в окремій країні, хоча тенденція до глобалізації прямих бюджетних трансфертів у світі існує. Слід зазначити, що у багатьох країнах бюджетні дотації застосовуються як інструмент фінансового вирівнювання, хоча останнє може здійснюватися і безпосередньо між територіальними колективами. Найбільшого рівня розбудови цих інструментів досягли у ФРН та Швеції. У країнах, що переживають період становлення нових засад місцевого самоврядування, законодавство відрізняється більшою різноманітністю, яка, проте, не позбавляє їх необхідності по декілька разів переглядати одні й ті самі законодавчі акти, поновлені згідно з новими умовами. В більшості країн прийнято закони про місцеве самоврядування, де визначено фінансові основи місцевої влади і види прямих бюджетних трансфертів, які вони можуть отримувати; є також закони про місцеві бюджети, де визначається доходна база місцевих колективів, їх права на отримання прямих бюджетних трансфертів.

Обсяг ресурсів для прямих бюджетних трансфертів у розрізі їх окремих видів визначається законами про бюджет, які приймаються щорічно. Вони створюють нормативну базу прямих бюджетних трансфертів у країнах, де поки що немає спеціальних законів щодо окремих їх форм, але роблять процес їх надання не передбачуваним та нестабільним, оскільки в багатьох з цих країн бюджети мають великі дефіцити. Це скорочує фінансові ресурси для підтримки місцевого самоврядування, а негативний ефект підсилюється затягуванням бюджетних дебетів, частими корекціями бюджетних видатків.

Однак у постсоціалістичних країнах іде інтенсивний процес законотворчості в цій галузі, і через певний час матимуть досить відпрацьовану нормативну базу надання прямих бюджетних трансфертів. Що стосується України, то тут нормативна база надання прямих бюджетних трансфертів практично відсутня. У галузі законотворчості для місцевого самоврядування ми відстали від сусідніх держав на 3-4 роки, що не могло негативно не вплинути на розбудову місцевого самоврядування. Проте з прийняттям нового Основного Закону незалежної України надія на прискорення розбудови фінансових відносин між різними рівнями держави, включаючи і прямі бюджетні трансферти, істотно зростає, хоча на наш погляд, їх засади сформульовані занадто загально, а тому підлягають конкретизації у спеціальному законодавстві.

3 цього, враховуючи світовий досвід, можна зроби і й такі висновки:

1.Треба створювати нормативну базу для надання ПБТ. Вона має чіткіше визначити компетенцію місцевих органів влади та держави, розмежовувати джерела їх доходів. Доцільно було б прийняти спеціальний закон про місцевий бюджет, де були б чітко визначені основні доходи й видатки місцевих бюджетів, порядок їх виконання, рамковий закон про основи надання прямих бюджетних трансфертів. Можливо, необхідні й спеціальні закони, де визначилося б, в яких випадках і які види ПБТ можуть отримувати місцеві колективи, яка процедура надання їх,