Підприємства будь-яких організаційних форм та видів, банки, у статутному фонді яких є частка державного майна, сплачують із суми прибутку, що залишається після внесення податків і зборів до бюджету, дивіденди, або інші відрахування від прибутку на частку державного майна, переданого у їхні статутні фонди, до державного або місцевих бюджетів України, залежно від виду власності на майно. Сума дивідендів, що підлягає перерахуванню до державного бюджету залежить від маси дивіденду та частки державного майна у статутному фонді підприємства.

Однією із форм вилучення до бюджету частки суб'єктів господарювання, одержання яких не залежить від їхніх зусиль є рентні платежі. Наявність ренти пов'язана в першу чергу з природними, техніко-економічними і трансфертними чинниками. До бюджету справляється, як правило, рентна плата за нафту, що видобувається в Україні, та за природній газ. Поступлення рентної плати відбувається щодекадно, його величина залежить від обсягів видобутих нафти і газу та ставки плати. Резервами збільшення рентних платежів є зростання обсягів добування в Україні нафти й газу, прискорення розробки і введення в експлуатацію відповідних родовищ.

Найбільшу частку серед доходів від власності та підприємницької діяльності складають надходження коштів від приватизації державного майна. Обсяг поступлень коштів залежить від переліку об'єктів державної та комунальної власності, що передбачається відповідними програмами приватизації, у тому чи іншому бюджетному періоді, та вартості об'єктів приватизації.

Крім вищезгаданих, у складі доходів від власності та підприємницької діяльності можуть бути інші надходження, надходження від розміщення тимчасово вільних коштів бюджету на депозитних розрахунках в установах банків тощо.

Друга група неподаткових надходжень об'єднує адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного характеру, до яких відносяться: збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України; плата за пробірування та клеймування виробів та сплавів із дорогоцінних металів; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів, що перебувають у державній та комунальній власності; державне мито; митні збори; єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через Державний кордон України.

Збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією, обумовлені запровадженням плати за послуги, що надає інспекція юридичним та фізичним особам з метою дотримання норм і стандартів безпеки дорожнього руху. Обсяги таких поступлень залежить від виду послуги та величини плати за неї, яка встановлюється у співвідношенні до неоподатковуваного мінімуму громадян. Основними резервами зростання таких доходів є збільшення кількості послуг, що може надавати автоінспекція та пошук нових видів платних послуг, потреба у яких появляється у певних ситуаціях.

Плата за надання платних послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ, пов'язаних з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових матеріалів, а також щодо предметів, на які поширюється дозвільна система. Обсяг надходжень цієї плати до бюджету, як і у попередньому випадку, залежить від кількості таких послуг та тарифів на них, що встановлюються у співвідношенні до неоподатковуваного мінімуму громадян.

Плата за оренду цілісних майнових комплексів запроваджена у зв'язку з передачею майна, що перебуває у державній чи комунальній власності, в оренду юридичним та фізичним особам. Об'єктами такої оренди можуть бути цінні папери, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно. Обсяг поступлень плати залежить від вартості майна, що передається в оренд та розміру річної орендної плати, який переважно не може перевищувати 5 відсотків від власності орендованого майна. Орендна плата встановлюється як правило у грошовій формі. Її обсяг може бути змінено за погодженням сторін у разі зміни цін, тарифів та в інших законодавчо визначених випадках. В якості основних резервів збільшення обсягів поступлень цього виду можна визначити наступні: покращення роботи з підбору об'єктів оренди; покращення товарного стану об'єктів та їхньої привабливості, укладення договорів на найбільш вигідних взаємних умовах; використання відповідних підходів, які б зацікавлювали орендарів у продовженні договорів оренди та підтримання об'єктів оренди в належному стані.

Державне мито є одним з найважливіших видів адміністративних зборів, хоча серед неподаткових надходжень вони займають невелику частку. Платниками цього мита є юридичні та фізичні особи, які звертаються до відповідних органів для вчинення в їхніх інтересах дій та видачі документів, що мають юридичне значення. Обсяг надходжень мита залежить від кількості об'єктів справляння та ставок.

Третя група неподаткових надходжень об'єднує надходження від штрафів та фінансових санкцій. До цієї групи відносяться: суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; перерахування підприємцями частки вартості нестандартної продукції виготовленої з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції, виданого Державним комітетом України по стандартизації, метрології і сертифікації; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки. У більшості випадків наявність такого виду доходів пов'язана з порушенням чинного законодавства, тому планування таких сум у доходній частині бюджетів є недоцільним.

Четверта, остання група неподаткових надходжень до бюджету об'єднує інші надходження, серед яких можна відзначити надходження коштів від реалізації конфіскованого митними органами майна; надходження коштів від реалізації товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними та іншими уповноваженими органами і конфіскована