Державне мито з позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що надходять з інших держав та розглядаються відповідними органами України, зараховується до державного бюджету України. [24, с.13] Міністерство фінансів України, Головна державна податкова адміністрація України, місцеві фінансові органи та державні податкові інспекції проводять ревізії та перевірки правильності справляння державного мита, а також своєчасності й повноти внесення його до бюджету в усіх установах, що його справляють.

Найбільшу частку серед доходів від власності та підприємницької діяльності (у 1999 році – 28%, у 2000 році – 64%, у 2001 році – 75%, у 2002 році – 79%) складають надходження коштів від приватизації державного майна. Мобілізація коштів від приватизації в Україні постійно пов’язується з проблемами об’єктивного та суб’єктивного характеру.

З проголошенням незалежності України, наша держава започаткувала приватизаційні процеси, визначившись при цьому з ними у загальному плані. Однак, замість розробки стратегічних напрямків цих процесів, та на їхній базі тактичних підходів, окремими державними структурами почалася хаотична робота з приватизації державного та комунального майна, внаслідок якої переважна більшість дрібних і середніх об’єктів були скуплені невеликою кількістю власників. Зовсім непродумано відбулася приватизація за допомогою майнових та компенсаційних сертифікатів, внаслідок проведення якої абсолютна більшість населення залишилась фактично без власності.

Після завершення, так званої, сертифікатної приватизації, держава приступила до продажу об’єктів державної власності за гроші. Відсутність стратегії знову негативно відзначилась на механізмі цього процесу. Вартість об’єктів, що мають привабливість, занижувалась, а ті, які були непривабливими – виставлялись на аукціони по завищені оцінці, внаслідок чого на них був відсутній попит. І за цього привабливі об’єкти через непрозорість опинилися в руках олігархів, а непривабливі, особливо об’єкти незавершеного виробництва, самозруйнувалися. Державна казна від таких дій залишилася пустою.

Неорганізованість, не контрольованість та непрозорість приватизаційних процесів в Україні сприяли спробам привласнення, окремими олігархами стратегічно важливих об’єктів державної форми власності, які мають місце і сьогодні. Непродуманість механізму та перспектив приватизації проявилася при складанні проекту Державного бюджету України на 2002 рік. Не дивлячись на мізерні поступлення коштів від приватизації за попередні роки, що не сягали навіть міліарда гривень, Кабінет Міністрів України запропонував включити до доходів Держбюджету України 2001 року аж 9 млрд.грн. приватизаційних надходжень. У процесі обговорення проекту бюджету та прийняття закону “Про Державний бюджет України на 2001 рік” ця сума була скорочена до 5,9 млрд.грн., частина якого у разі перевищення зазначеної суми має бути спрямована на дострокове погашення державного боргу.

Однак, початок 2001 року ознаменувався приватизаційними скандалами та розтягуванням терміну, непорозуміннями та закулісними іграми, що дає підставу для великих сумнівів відносно виконання програми приватизації. У 2002 році кошти від приватизації державного майна надходять у Державний фонд приватизації. Відповідно до Закону України від 30.06.99 року №783 “Про джерела фінансування органів державної влади” кошти (донараховані і стягнені за результатами перевірок суми загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), грошові стягнення за правопорушення (крім тих, що відповідно до законів України спрямовуються до місцевих бюджетів)), кошти, одержані від реалізації конфіскованого майна, за видачу дозволів (ліцензій), митні збори тощо, які до набрання чинності цим Законом відповідно до законодавства України використовувалися на створення матеріально-технічної, інформаційної, науково-дослідницької бази органів державної влади, і так само на будь-які інші цілі, в повному обсязі зараховуються з дня набрання чинності цим Законом до Державного бюджету України.

Органам державної влади забороняється створювати позабюджетні фонди, мати позабюджетні спеціальні рахунки та використовувати кошти, одержані за здійснення функцій держави.

Крім цього, встановлено, що у разі коли законами України невизначено до якого бюджету зараховуються адміністративні штрафи, накладені на громадян та посадових осіб відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України, адміністративні штрафи зараховуються до бюджетів у такому співвідношенні: 50% - до загального фонду Державного бюджету України та 50% - до загальних фондів відповідних місцевих бюджетів (міських (міст без районного поділу), районованих у містах, селищних, сільських) за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

Серед неподаткових надходжень бюджету слід відзначити плату за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств. Згідно Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій” від 10 квітня 1992 року № 2269 – ХІІ (зі змінами від 15 січня 1993 року), оренда є заснована на договорі. Строкове платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата не може перевищувати 5 відсотків орендованого майна.

Зараховується орендна плата на спеціальні рахунки; використовується для фінансування капітальних вкладень.

Важливу частку серед неподаткових доходів бюджету займають рентні платежі, як однин із способів вилучення частки прибутку підприємств до бюджету.

Наприклад, рентна плата за нафту та природній газ, що видобуваються в Україні, встановлена з метою поступового вирівнювання цін на такі види природних ресурсів та цін, за якими вони надходять з інших держав.

У доходах бюджету виділяють таку групу неподаткових надходжень, як надходження від штрафів та фінансових санкцій.

При цьому, суми штрафів за порушення стандартів, норм і правил розподіляються в такому співвідношенні:

до