Державна контрольно-ревізійна службу України і шляхи удосконалення її діяльності

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Державна контрольно – ревізійна служба у контексті еволюції фінансового контролю.

2. Функціональне призначення та повноваження державної контрольно – ревізійної служби України.

3. Державна контрольно-ревізійна служба як складова фінансової безпеки держави.

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

Вступ

Сучасне економічне становище України можна назвати кризовим і це вимагає негайного вирішення низки питань: реформування існуючого фінансово-господарського механізму та вдосконалення фінансової і, в тому числі бюджетної системи. Ці процеси вимагають цілеспрямованого управління та контролю.

Зростання злочинності у сфері економіки зумовлено загальною кризою в державі, економічною нестабільністю та неврегульованістю економічних відносин. Економіка перетворилась на об’єкт пильної уваги злочинних кіл. Вони проникли у такі життєво важливі для держави сфери як фінанси і кредит, грошовий обіг, ринок цінних паперів, іноземних інвестицій, приватизаційну та зовнішньоекономічну діяльність.

Недосконалість законодавчої та відомчої нормативної бази у сфері фінансів та бюджетній сфері зокрема створила сприятливі умови для здійснення незаконних операцій з грошовими коштами бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів.

Виникає необхідність найшвидшого оновлення застарілих та освоєння нових елементів системи управління фінансами та його функцій, у тому числі контрольної.

Важливість державного фінансового контролю в економіці держави зумовлено його місцем та роллю серед функцій управління фінансами: контроль займає центральне місце в системі фінансового адміністрування, будучи, з одного боку засобом зв’язку між фінансовим плануванням та фінансовим обліком (статистикою), а з іншого – передумовою здійснення функцій фінансового аналізу та регулювання. Це дає змогу контролю відігравати інтегруючу роль, недооцінка чи ігнорування якої унеможливлюють фінансове адміністрування, призводячи його систему до ліквідації.

У час загального занепаду економіки, неефективного та безвідповідального витрачання коштів бюджетів усіх рівнів та коштів централізованих державних цільових фондів актуального значення набуває фінансовий контроль з боку органів державної влади та управління.

Робота контролюючих органів в Україні зосереджується на посиленні контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів та їх збереженням, максимальним відшкодуванням збитків винними посадовими особами, мобілізацією до бюджету платежів та інших надходжень, що були приховані в обліку та звітності.

Виконання цих завдань залишається актуальним в умовах переходу до ринкової економіки, що стало підставою для вибору теми даної магістерської роботи.

Питання фінансового контролю та ревізії бюджетних установ розглянуті у монографічній літературі Василика О.Д., Юрія С.І., Білухи М.Т., Романіва М.В., Крисюка В.І. і в працях Каленського М.М., Стефанюка І.Б., Бутинця Ф.Ф. та багатьох інших авторів. Вченими зроблений значний вклад у теорію і практику організації державного фінансового контролю в Україні. Разом з тим розвиток ринкових відносин зумовлює потребу удосконалення в сфері методології, інформаційного забезпечення здійснення фінансового контролю.

Мета і завдання дослідження.

Мета курсової роботи випливає з її актуальності і полягає в комплексному узагальненні і практичному аналізі організації фінансового контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів бюджетних установ і організацій та розробці рекомендацій по вдосконаленню контрольно-ревізійного процесу у бюджетній сфері.

На основі мети сформовані основні завдання.

Обґрунтувати необхідність державного фінансового контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів бюджетних установ.

Дати критичну оцінку методології здійснення попереднього, поточного та наступного контролю.

Вивчити питання контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів бюджетних установ, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Узагальнити прийоми і методи ревізії бюджетних установ та намітити основні напрями підвищення її ефективності.

Предмет і об’єкт дослідження.

Предметом дослідження виступають теоретичні і практичні аспекти організації державного фінансового контролю ДКРС України.

Об’єктом дослідження є фінансові ресурси бюджетних установ та контроль за їх формуванням і використанням.

Методологія та методика дослідження.

Методологічну основу роботи складають теоретичні дослідження вітчизняних економістів – теоретиків і практиків у сфері фінансового контролю, законодавчі та відомчі нормативні акти, що регулюють порядок здійснення фінансово-господарської діяльності бюджетних установ і організацій в Україні та контролю за її здійсненням, статистична інформація суб’єктів контролю.

1. Державна контрольно – ревізійна служба у контексті еволюції фінансового контролю.

Контроль за використанням державних коштів потрібний при будь – якій формі суспільно – політичного устрою, за його відсутності настає загроза існуванню самої держави. Як свідчать історичні дані , контроль виник ще в глибоку давнину. Під час свого еволюційного розвитку він зазнав великих перетворень: від контролю за допомогою здобутого досвіду, звичаїв і традицій, що передавалися з покоління в покоління (у первісному суспільстві), до наукового осмислення процесів і свідомого використання їх на науковій основі в ринкових відносинах.

Контроль виник разом із суспільством, як необхідна умова суспільної праці в здобуванні засобів для існування. Своєрідне існування контролю було в умовах матріархату і патріархату, де рід був головним виробничим осередком, який базувався на суспільній власності на засоби виробництва і колективній праці.

Ще у первісному суспільстві контроль за розподілом здобутих продуктів здійснювався на засадах демократизму, адже ним керували ради старійшин, які обирало плем’я. В первісному суспільстві господарський облік, як засіб контролю вівся в інтересах всієї громади. На цьому ступені розвитку суспільства контроль охоплював невелике коло господарських операцій з землею та худобою, заготівля продуктів і регулювання їх споживання. Контроль служив засобом організації і управління виробництвом громади. На цьому ступені розвитку суспільства контроль охоплював невелике коло господарських операцій з землею та худобою, заготівля продуктів і регулювання їх споживання. Контроль служив засобом організації і управління виробництвом громади.

Таким чином, контроль виник разом з розвитком суспільства та слугував засобом регулювання виробництва і розподілу здобутих засобів життя. Відсутність у первісному суспільстві товарно – грошових відносин давало можливість здійснювати тільки кількісний контроль простих господарських процесів.

Історико –