Проект положення про Інститут присяжних рахівників був підготовлений Товариством рахівників під керівництвом Ф.Єгерського і в 1898 р. представлений для обговорення. Основні вимоги цього проекту визначали організаційну структуру інституту, права і обов’язки присяжних рахівників.

Вимоги, що висувались до членів інституту, визначались трьома характеристиками : практичність, науковість, моральність. Проте проект не був затверджений. Так перша спроба створення органів незалежного фінансового контролю зазнала невдачі.

На початку ХХ століття в Росії гостро відчувалася потреба в такому особливому органі, який би сприяв удосконаленню професійної освіти бухгалтерів і підвищенню ефективності контролю. В 1909 р. голова Московського товариства бухгалтерів Ф.І. Бельмер представив проект такої організації – Інституту бухгалтерів, що стало причиною скликання 1-го Всеросійського з’їзду бухгалтерів.

Відповідно до проекту члени інституту поділялися на бухгалтерів – експертів, бухгалтерів та кандидатів. Проте і ця спроба не отримала визнання ні державою, ні громадськістю.

Фінансова програма більшовиків, які прийшли до влади у листопаді 1917р. включала серед інших заходів також і організацію робітничого фінансового контролю. Робітничий фінансовий контроль вводився на основі декрету від

27 листопада 1917 р. і поширювався на виробництво, купівлю – продаж, зберігання товарів і на фінансову діяльність підприємств. Одночасно з введенням контролю була відмінена комерційна таємниця. Власники підприємств зобов’язані були надавати органам робітничого контролю (заводські, фабричні комітети, ради старост тощо) всю необхідну інформацію. У страховій справі був введений державний контроль за всіма видами страхування. [ Шаварина М.П. Іст.фін.ст.51 ]

Наступна спроба створення органу незалежного фінансового контролю – Інституту державних бухгалтерів – експертів ( ІДБЕ ) – відноситься до періоду НЕПу. В той час спостерігався черговий підйом в економіці і робились спроби створення ринкових відносин. Наслідком цього є поява самостійних органів контролю. ІДБЕ було створено в 1924 р. з метою сприяння правильному веденню обліку і звітності на державних, концесійних, змішаних, кооперативних, громадських і приватних підприємствах та державних установах, а також надання висновків з різного роду питань обліку та звітності.

Перші органи державного контролю в Україні були створені 2 квітня 1918р. В особі відділу контролю, який згодом був перетворений на Секретаріат Державного контролю, який пізніше, внаслідок тимчасової інтервенції іноземних військ було розпущено.

15 січня 1919 року у складі Уряду УРСР був створений відділ контролю, а згодом на його основі – Народний комісаріат Державного контролю УРСР (НКДК). Народний комісаріат Державного контролю був компетентним з питань : загальної, фінансово – промислової, адміністративно – освітньої, військової діяльності, а також землеробства, транспорту і зв’язку. Проводив цю роботу НКДК шляхом запобіжної, фактичної і наступної ревізії. Він перевіряв кошториси та господарсько – оперативні плани, грошовий обіг та обіг матеріальних цінностей, здійснював нагляд за правильністю рахівництва і звітності.

25 лютого 1920 року Український уряд видав розпорядження “ Про реорганізацію всіх установ Державного контролю на Україні “, яким розповсюдив дію “ Положення про Робітничо – селянську інспекцію РФСР “ в Україні. Всі установи Державного контролю УРСР були перетворені в єдиний орган соціалістичного Державного контролю – Всеукраїнську робітничо – селянську інспекцію, яка мала залучати до своєї роботи широкі верстви робітників і селянської бідноти. В губерніях і повітах були утворені відділи Робітничо – селянської інспекції, в волостях – осередки сприяння даній інспекції.

Відділи губінспекцій, які існували в 1920 р., не були об’єднані в галузеві групи, а їх велика кількість значно ускладнювала керівництво ними. Тому на початку 1921 року значно спрощується структура апарату губернської РСІ, в якій утворено чотири відділи : загальний, культурно – адміністративний, фінансово – економічний і бюро скарг.

Наступний період характеризується індустріалізацією країни і початком колективізації сільського господарства. Головне місце в діяльності держави посіли питання управління народним господарством, планування і фінансування будівництва індустріальних підприємств тощо. Нові історичні умови поставили і нові завдання перед органами державного контролю.

У зв’язку з цим 23 січня 1929 р. було затверджено нове Положення про народний комісаріат Робітничо–селянської інспекції УРСР, в якому уточнювалось завдання, права і обов’язки РСІ відповідно до вимог часу. Це положення діяло до 1934 р.

В 1934 р. на зміну єдиному контролюючому органу Центрального контролюючого комітету – Робітничо – селянської інспекції ( ЦКК – РСІ ) було створено Комісію партійного контролю при Держконтролі СРСР. Це стало початком відмежування народних мас від роботи в контролюючих органах.

На початку двадцятих років починають створюватися контролюючі служби при фінансових органах. Постановою уряду від 23 жовтня 1923 р. було створено фінансово – контрольне управління, яке мало великий штатний апарат. Органи Державного фінансового контролю знаходились при фінорганах і підпорядковувались в центрі безпосереднього наркому, а на місцях – керівникам фінорганів.

В кінці 1932 – на початку 1933 р.р. Фінансово – контрольне управління перетворилось в фінансово – бюджетну інспекцію, яка проіснувала до 1937 року. В жовтні 1937 року в складі Наркомфіну СРСР починають створюватися спеціальні Контрольно – ревізійні управління ( КРУ ), які мали право проводити документальні ревізії всіх наркомів, відомств, організацій, закладів і виробництв.

Апарат був централізований, ревізорів в радянських республіках, керівників ревізійного апарату в областях, автономних республіках, великих містах назначало і звільняло Контрольно – ревізійне управління Наркомфіну СРСР. Ця система