Фінансову безпеку будь-якої держави визначає, насамперед, її фінансова незалежність. При цьому, за О.Барановським, рівень фінансової безпеки зумовлений щонайменше 12 факторами, чільне місце серед яких посідають бюджетна безпека і боротьба з фінансовими злочинами .

Будь-який із зазначених факторів при відхиленні за оптимальні межі може призвести до порушення фінансової безпеки держави (спад виробництва, збільшення дефіциту державного бюджету, ігнорування інтересів власних товаровиробників, зростання інфляції, тінізації, криміналізація економіки тощо), а в кінцевому результаті – до зростання залежності держави від впливу зовнішніх і внутрішніх детермінант, дії яких не завжди спрямовані в інтересах більшості її населення. Водночас тривале порушення фінансової безпеки створює передумови щодо порушення економічної і навіть національної безпеки держави. Механізм фінансової безпеки держави подано на рисунку 1.

Отже, для нормального функціонування державного устрою дуже важливо, щоб органи управління державою своєчасно і повно виявляли проблеми суспільного життя, що може мати вирішальне значення для удосконалення законодавчих актів, а через їх реалізацію – для гарантування фінансової безпеки країни.

Таким чином, невід’ємним складником управління державою є контроль, який дає змогу не лише виявити, а й запобігти помилкам і хибам в роботі, шукати нові резерви та можливості.

Методологічно сутність фінансового контролю, як поняття, зводиться до процесу вивчення, порівняння, виявлення, фіксації проблеми, змісту і відображення в обліку господарських операцій та вжиття заходів по їх розв’язанню, усуненню порушень і попередженню їх в подальшому (рис. 2 ).

Таблиця 1

Основні фактори фінансової безпеки держави [36,c.43]

Фактори фінансової

Безпеки |

Окремі ознаки оптимальності факторів

Політичний клімат

країни |

Стабільний демократичний устрій, що стимулює

економічне пожвавлення

Бюджетна безпека | Забезпечення платоспроможності держави з

урахуванням доходів та витрат державного і

місцевих бюджетів

Фінансово-кредитна

Політика |

Політика, спрямована на підтримку власного

товаровиробника

Внутрішній ринок | Відкритість і привабливість внутрішнього ринку

для інвесторів

Зовнішня допомога | Надання допомоги в будь-який час, у достатніх

розмірах, на прийнятних умовах

Ринок капіталів | Поповнення ринку великою кількістю акцій

реально функціонуючих суб’єктів господарювання

Інфляційна безпека | Мінімальна і керована безпека

База фінансових

інструментів | Суттєве розширення арсеналу фінансових

інструментів

Фондовий ринок | Схильність населення до операцій із фондовими

цінностями

Боротьба з

фінансовими

злочинами | Ефективна боротьба з фінансовими злочинами і

корупцією

Фінансово-платіжна

дисципліна |

Зміцнення стану фінансово-платіжної дисципліни,

Економне і ефективне витрачання ресурсів

Національна валюта |

Міцна і стабільна конвертована валюта

Суб’єкти контролю ( І підсистема )

Суб’єкти контролю

( ІІ підсистема )

Об’єкти контролю

Фактори безпеки

Фактори безпеки

Фінансова безпека держави

ЗВ

ЗВ УР

УР ОД

ОД – оперативні дані;

ЗВ – звітна інформація;

УР – управлінські рішення;

Рисунок 1. Лінійна модель рівноваги безпеки держави. [ 36, c46 ]

Передумова фінансового

контролю |

Ревізія ( перевірка ) як

процес

Фінансовий

орган

В и в ч е н н я

П о р і в н я н н я

В и я в л е н н я

Ф і к с а ц і я п р о б л е м и

П р и й н я т т я р і ш е н н я

Рис..2 Сутність категорії фінансового контролю. [ 38, c.86 ]

Також дуже важливим є управлінський аспект, згідно з яким контроль можна трактувати як функцію, підсистему та елемент процесу менеджменту в фінансовому секторі народного господарства. Водночас навіть найпростіший хід повинен передбачати розгляд контролю як системи, якою є контролюючі суб’єкти, підконтрольні об’єкти та контрольні дії.

Ефективність контролю залежить від повноти виконання контролюючими суб’єктами певних основних вимог. Зокрема, контроль повинен:

- здійснюватись безперервно, регулярно і систематично;

- бути своєчасним за терміном здійснення і повним в охопленні об’єкта контролю;

- бути оперативним, дійовим та гласним;

- мати загальний характер - кожний керівник повинен здійснювати контроль та вважати його невід’ємною частиною своїх посадових обов’язків;

- форми і методи контролю повинні мати різнобічний характер.

З огляду на конституцію України, суб’єкти контролю можна умовно поділити на дві підсистеми за ознаками ініціювання і здійснення контролю.

До контролюючих суб’єктів першої підсистеми належать громадяни України, Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої влади, Конституційний та інші суди, органи прокуратури, органи місцевого самоврядування, політичні і громадські організації, засоби масової інформації. Особливість їх полягає в тому, що зазначені суб’єкти є як ініціаторами, так і виконавцями контролю. При цьому здійснення специфічних контрольних повноважень ними делегується певним підпорядкованим структурам. Наприклад, функції по здійсненню постійного контролю за використанням коштів державного і місцевих бюджетів, позабюджетних фондів та валютних кредитів державній контрольно-ревізійній службі, з оперативного управління видатками державного бюджету - державному казначейству. Функції щодо здійснення фіскального контролю за діяльністю платників податків і забезпеченню виконання дохідної частини державного бюджету главою держави покладено на Державну податкову службу.

В цілому органи контролю, яким нормативно-правовими актами, прийнятими переважно суб’єктами контролю першої підсистеми, делеговано функції по здійсненню постійного контролю у сфері фінансів, належать до суб’єктів контролю другої підсистеми і становлять її важливу центральну частину. Відмінність цих суб’єктів полягає в тому, що за результатами їх роботи управлінські рішення переважно приймають суб’єкти контролю першої підсистеми (тобто центральні органи влади).

До другої підсистеми також відносяться контролюючі органи і особи підприємств, установ і організацій. Це – керівники, головні бухгалтери та інші посадові особи і ревізійні комітети та органи відомчого контролю суб’єктів господарювання, на яких згідно з чинним законодавством покладено обов’язки по здійсненню відомчого контролю.

До останньої, третьої, групи контролюючих органів другої підсистеми належать органи незалежного фінансового контролю, виконавцями якого передусім є аудитори і аудиторські фірми.

З огляду на актуальність державного управління, викликану небезпечністю економіки достатнім обсягом фінансових ресурсів, провідна

роль у регулюванні їх потоків, раціональному та ефективному використанні належить системі державного фінансового контролю, до якої відносять органи державної контрольно-ревізійної служби, державного казначейства, державної податкової