Головним концептуальним ядром такого тлумачення бюджету в фінансовій науці радянського періоду є домінант відносин. Саме відносини, в таких варіаціях: відносини економічні, грошові, суспільні, виробничі, специфічні підкреслюють стержень розуміння такої категорії.

Проте, як підкреслює В.Л. Андрущенко, “концепція відносин стала бастіоном затратної економіки в державних фінансах. Не піддаючись рахунку, не передбачаючи критеріїв виміру ефективності, поняття відносин перетворилось в теоретичне запрошення до марнотратства, бездумного, безмірного розтрачання коштів, хоч реально асигнування коштів на певну мету неминуче означає відмову від фінансування чогось іншого” [ , с.86].

Однак, така категоричність автора не обгрунтовує і не спростовує того, що фінанси справді виникають та існують як специфічні відносини між людьми, які мають і кількісні, і якісні характеристики. І ось, саме тут, в залежності від того, що береться за основу в аналізі, і будуть виступати або абстракції, або реальні грошові кошти.

В економіці вільної конкуренції держава не тільки декларує поліпшення суспільних благ, а й завдяки прозорості бюджету вона змушена позитивно впливати на добробут людей. Тому не відкидаючи теоретичних абстракцій суті бюджету, пріоритет слід надати матеріально-речовому втіленню цієї категорії, адже виникає об’єктивна необхідність у розподілі й перерозподілі валового внутрішнього продукту між секторами економіки, верствами населення, регіонами країни з метою підвищення ефективності ведення господарства, функціонування об’єктів соціально-культурного призначення, проведення інвестиційної політики, в здійсненні соціального захисту населення, охороні інтересів держави та навколишнього природного середовища. Бюджетно-фіскальні інститути об’єктивно залежать від вибору електорату на індивідуальному і суспільному рівні. Конституційні норми бюджетного процесу, голосування, як своєрідний досвід споживачів суспільних благ, розмір і форми оподаткування, проблеми збалансування державних доходів і видатків, співвідношення між податковим і позичковим методами фінансування державних потреб, механізми впровадження фінансової політики – все це вирішується в контексті демократичних процедур прийняття рішень. Не слід сподіватись, що ринкові відносини забезпечать у колосальних масштабах перерозподіл ресурсів, достатній для трансформації економіки країни із командно-адміністративної у процвітаючу, орієнтовану на споживання. Державний бюджет якраз є тим інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів, чого не можна досягнути іншими методами, в тому числі й чисто ринковими.

Бюджет є невід’ємним атрибутом держави, одночасно він є фундаментальним її носієм. Адже саме через державний бюджет відбувається централізація коштів, що дає змогу маневрувати коштами, зосередити їх на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території країни. Варто зауважити, що централізація коштів здійснюється згідно чинного законодавства, яке може вдосконалюватись щорічно, проте недопустимо, щоб воно змінювалось на протязі року, особливо після прийняття закону про Державний бюджет України на поточний рік.

Однак, якщо держава існувала упродовж віків та тисячоліть і, звичайно, вела своє господарство, в першу чергу, у вигляді доходів і видатків, то бюджет виникає із запровадженням у державі належних планових критеріїв на відповідний період. Таким періодом в більшості країн світу обраний рік, який отримав назву фінансового. На початку ХХ століття фінансовий рік співпадав з календарним в таких країнах, як Франція, Бельгія, Швеція, Фінляндія, Нідерланди, Росія. Наукові спостереження за поступленням доходів у скарбницю держави засвідчили, що раціональніше починати фінансовий рік після січня місяця. “Це пояснюється тим, – справедливо зауважує Д. Боголепов, – що виникає бажання пристосувати початок бюджетного процесу до часу найбільшої платоспроможності тих груп населення, з яких збирається більша частина державних поступлень” [ , с.55]. В зв’язку з цим, такі країни як США, починають фінансовий рік з 1 жовтня і закінчують 30 вересня наступного календарного року, відповідно: в Швеції - з 1 липня по 30 червня, в Японії – з 1 квітня по 30 березня. В Україні фінансовий рік співпадає з календарним, проте тільки 2001 бюджетний рік спромігся співпасти з календарним, а до цього часу, з різних причин, порушувалися конституційні терміни ухвали бюджету Верховною Радою.

Економічний зміст бюджету не може бути визначений однозначно, його суть проявляється, в першу чергу, в процесах, що формують, використовують кошти централізованого загальнодержавного фонду фінансових ресурсів. Виділення, у визначенні державного бюджету, тільки одного із положень, що віддзеркалює його суть, зменшує значимість такої економічної категорії розширеного відтворення. Адже процес розширеного відтворення вимагає безперервного вирішення важливого об’єктивного протиріччя, що полягає в необхідності обов’язкового збереження і неухильного порушення еквівалентності в економічних відносинах, що організовують та здійснюють процес виробництва.

Тільки зберігаючи еквівалентність можна об’єктивно оцінити виробничий потенціал первинної ланки відтворення. Одночасно, не порушивши еквівалентності, неможливо створювати доходи держави, які необхідні для її об’єктивного існування.

За допомогою відповідних важелів забирається частина коштів виробничих структур та населення і акумулюється в загальнодержавному фонді грошових коштів. Відбувається процес перерозподілу вартостей. Суть його полягає в тому, що в одних забираються, а іншим кошти надаються безеквівалентно.

Розширене відтворення містить в собі, крім розвитку виробничої сфери, де діє закон вартості, також і соціально-культурну, де й порушується цей закон. Саме державний бюджет створює механізм впливу суб’єктивних факторів на об’єктивні підвалини життєдіяльності суспільства.

По мірі входження виробничих структур у ринкові відносини роль державного бюджету діалектично трансформується.

З однієї сторони, його значення підвищуватиметься, з позиції економічного механізму, а найголовніше - форми і методи перерозподілу коштів бюджету створюють складну і одночасно ефективну систему впливу на увесь процес розширеного відтворення.

А з другої сторони, його роль нівелюється. Це пов’язано із прозорістю