золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, та 50 відсотків коштів за здане у вигляді брухту та відходів срібло;
20 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;
10 відсотків портового (адміністративного) збору;
30 відсотків суми перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах-монополістах, включаючи підприємства, яким надано пільги в оподаткуванні, а також підприємства, звільнені від сплати податку на прибуток відповідно до закону;
надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;
20 відсотків відрахувань від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами.
Нафтогазодобувні підприємства (крім державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз”) вносять до державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рентну плату за природний газ у розмірі 28,9 гривні за 1000 куб. метрів та за нафту – у розмірі 17,34 гривні за 1 тонну.
Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють транспортування трубопровідним транспортом через територію України природного газу, нафти та аміаку, вносять до Державного бюджету України:
відрахування від плати за транзит природного газу в розмірі, еквівалентному 0.29 долара США за 1000 куб. метрів газу на кожні 100 кілометрів відстані;
відрахування від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами в розмірі, еквівалентному 0,685 долара США за одну тонну нафти, що транспортується;
відрахування від плати за транзит аміаку в розмірі, еквівалентному 0,23 долара США за одну тонну на кожні 100 кілометрів відстані.
Сплата зазначених платежів здійснюється щодекадно, виходячи із обсягів природного газу, нафти та аміаку, що транспортуються територією України, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у національній валюті України за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день, що передує дню сплати платежу.
Не дозволяється здійснення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, в тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов’язаних з державним боргом України.
Доходи Державного бюджету України, отримані від приватизації державного майна понад суму 5.902.462тис.гривень, спрямовуються на дострокове погашення державного боргу України та державне інвестування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Національний банк України у 2001 році вносить до Державного бюджету України перевищення кошторисних доходів над кошторисними видатками в сумі не менш як 500000 тис. гривень.
Порядок перерахування зазначених платежів визначається спільним рішенням Міністерства фінансів України і Національного банку України.
Забороняється в 2001 році провадити реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами), бюджетними позичками, за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, до бюджету, що виникла з 1 січня 2000 року, а також не дозволяється надавати відстрочку щодо термінів їх сплати.
Надано право органам державної податкової служби України зараховувати належні до відшкодування суми податку на додану вартість платникам, яким відповідно до закону реструктуризовано заборгованість по цьому податку та/або надано відстрочку (розстрочку) по його сплаті, в рахунок зменшення реструктуризованих та/або відстрочених (розстрочених) сум по податку на додану вартість, незалежно від визначеного законом терміну реструктуризації та/або відстрочки (розстрочки).
До 1 січня 2002 року:
в разі вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не відноситься на збільшення податкового кредиту, а включається до складу валових витрат виробництва (обігу) платника податку;
для підприємств гірничо-металургійного комплексу, які беруть участь в економічному експерименті, що проводиться з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002 року відповідно до Закону України “Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України”, тимчасово встановлюється ставка оподаткування прибутку підприємств у розмірі 15 відсотків.
Отже, беручи до уваги виконання бюджету 2000 року та прийняття Закону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік”, також щорічне скорочення ВВП у реальному вимірі, єдиним джерелом повноваження дохідної частини бюджету залишаються податкові надходження, оскільки неподаткові надходження не мають суттєвого впливу, бо вони становлять не більш як 10% загальної суми надходжень до бюджету. В найближчій перспективі податкові надходження не мають потенціалу збільшення, навіть за умови найрадикальнішої трансформації податкової системи, для цього необхідні суттєві зрушення у структурі економіки України.
Досліджуючи бюджет у системі планів, слід відзначити, що він посідає центральне місце і є основною ланкою в організаційні структурі фінансової системи. Це зумовлюється тим, що бюджет, будучи конститутивним документом фінансової системи, повинен забезпечувати усі розподільчі та нерозподільчі процеси в Україні. Тобто бюджет, як основний план грошових поступлень і видатків повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їхній розподіл за основними напрямками на відповідні цілі згідно з соціально-економічною політикою держави. Саме завдяки сукупності інструментів і важелів бюджету, забезпечується функціонування бюджетної системи.
По відношенню до бюджету і бюджетних відносин, які складають його зміст, фінансове право виступає як форма, без якої бюджет не може існувати. Державний бюджет України набуває свого статусу тільки після затвердження його Верховною Радою України в формі закону (п.4 ст. 85 Конституції України). Правове призначення бюджету полягає в тому, що він надає владі, яка його затверджує, вище і постійне керівництво у веденні фінансового господарства, а також попередній, періодичний нагляд і контроль за діяльністю органів виконавчої влади. Прийняті закони, що регулюють видатки, податки, збори, мито, самі по собі не дають можливості забезпечувати нагляд і контроль над діяльністю органів виконавчої влади, оскільки вони, як об’єктивні фінансові категорії, проявляються під дією суб’єктивних засад. Бюджет надає фінансовій
