Компенсація, що виплачується іноземному інвестору, має бути адекватною понесеним витратам і збиткам, визначеною на час фактичного здійснення рішення щодо відшкодування збитків і виплачена в шестимісячний строк з дня здійснення реквізиції.

Сума компенсації має виплачуватися у валюті, в якій була здійснена інвестиція. У разі неможливості виплати компенсації у валюті, в якій була здійснена іноземна інвестиція, за бажанням інвестора компенсація виплачується в будь-якій іншій прийнятній для нього валюті. З моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно з середньою ставкою відсотка, за якими лондонські банки надають позики першокласним банкам на ринку евровалют (ЛІБОР).

Компенсація збитків іноземним інвесторам здійснюється з державного бюджету України у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України".

Гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародним договором України. Встановлено строк, протягом якого повинно бути здійснене повернення інвестиції, а саме - не пізніше шести місяців від дня припинення інвестиційної діяльності.

Якщо іноземний інвестор хоче припинити інвестиційну діяльність шляхом відчуження придбаних акцій, то в цьому випадку гарантії, передбачені інвестиційним законодавством, на нього не поширюються. Реалізувати акції іноземний інвестор може, відповідно до законодавства України, через фондову біржу.

Умови здійснення конкретної іноземної інвестиції можуть визначатися, наприклад, змістом інвестиційного договору (контракту). Зокрема, при здійсненні іноземної інвестиції шляхом часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, такими документами є установчий договір і статут. У них серед інших умов передбачається порядок виходу учасника спільного підприємства й виплати йому частки статутного фонду. Виділ частки може здійснюватися в натурі або грошовій формі. Але в законодавстві не передбачено вибір способу виділу частки з статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями залежно від волі іноземного інвестора.

Аналогічні проблеми, пов'язані з гарантіями захисту прав іноземних інвесторів, мають місце при здійсненні інвестиції в інших країнах.

Строк виділу частки із статутного фонду і доходів, як правило, збігається із закінченням фінансового року і визначений в установчому договорі. Звідси передбачений установчим договором строк інший, ніж шість місяців, суперечитиме ст. 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування". Тому доцільно викласти відповідне положення зазначеної статті в такій редакції: "...іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців від дня припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено інвестиційним договором, своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в розмірі фактичного внеску..." (Коссак ст. 181).

Крім цього, серед гарантій у разі припинення інвестиційної діяльності передбачено право іноземного інвестора на доходи з інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародним договором України.

Але законодавець не розкриває змісту поняття "доходи у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю". Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань. Валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Взагалі одержати доходи у грошовій формі за реальною ринковою ціною неможливо, оскільки вони вже виражені в конкретному грошовому еквіваленті й їх можна лише проіндексувати, враховуючи інфляцію. Доходи в товарній формі існують в натурі. Отже, немає потреби визначати їх за реальною ринковою ціною в контексті гарантій у разі припинення інвестиційної діяльності. Визначення реальної вартості доходів, одержаних у натуральній формі, потрібне для сплати податків і зборів, у т.ч. в разі переказу за кордон. Звідси необхідно внести зміни до ст. 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування", усунувши слова "за реальною ринковою вартістю".

Гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій

З гарантією у разі припинення інвестиційної діяльності тісно пов'язана наступна - гарантія переказу доходів, прибутків та інших сум у зв'язку з іноземними інвестиціями. Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і без затримки переказ за кордон їхніх доходів, прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Гарантується переказ доходів та інших сум у зв'язку з іноземними інвестиціями, одержаних в іноземній валюті. Порядок переказу за кордон доходів, прибутків та інших коштів, одержаних у зв'язку з іноземними інвестиціями, визначається Національним банком України. Таким чином, гарантії переказу за кордон прибутку, одержаного на законних підставах у зв'язку з інвестиціями, охоплюють лише кошти в іноземній валюті. Водночас прибуток у результаті здійснення інвестицій може мати місце і в національній валюті.

Національним банком розроблено "Положення про порядок перерахування за кордон доходів, прибутку та інших коштів, одержаних іноземними інвесторами".( Лист Національного банку України від 6 червня 1992 року за №1904-527.)