Цим Положенням установлений механізм перерахування за кордон прибутку, одержаного іноземним інвестором від інвестиційної діяльності. Перерахування зазначених коштів здійснюється після сплати податків та інших обов'язкових платежів. Кожний іноземний інвестор має право на відкриття в уповноваженому банку України одного рахунку в іноземній валюті. На рахунок іноземного інвестора в іноземній валюті розповсюджується режим регулювання, передбачений для рахунків, які відкриваються іноземним юридичним особам та громадянам. Валюта України, одержана іноземним інвестором від інвестиційної діяльності, зараховується на поточні рахунки типу "Л". На цей рахунок можуть надходити дивіденди, одержані від інвестицій у цінні папери, а також кошти від їх реалізації. Гроші цього рахунку за розпорядженням власника можуть використовуватися для: здійснення будь-яких платежів на території України, включаючи платежі на оплату об'єктів приватизації; придбання іноземної пал юти відповідно до існуючого порядку для перерахування за кордон; купівлі товарно-матеріальних цінностей для їх вивезення за кордон з урахуванням вимог чинного законодавства.( Третьяк С. Законодательство Украины об инвестиционной деятельности // Юридическая практика.- 1995.- №6-7.) У зв'язку з цим необхідно в ст.12 Закону України "Про режим іноземного інвестування" передбачити право іноземних інвесторів на переказ за кордон прибутків та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення інвестицій як в іноземній, так і в національній валюті (Коссак ст. 184).
Щодо гарантій захисту іноземних інвестицій мас інтерес здійснення останніх на підставі цивільно-правових угод і суб'єктами підприємницької діяльності України. При здійсненні інвестицій у такій формі іноземний інвестор є стороною зобов'язального правовідноілення, змістом якого є взаємні права та обов'язки їх учасників. Звідси при невиконанні своїх зобов'язань іноземний інвестор може нести передбачені договором або законом несприятливі майнові наслідки аж до розірвання угоди (інвестиційного контракту). У такому випадку на нього не повинні розповсюджуватися державно-правові гарантії щодо припинення інвестиційної діяльності.
Для забезпечення гарантій проти політичних ризиків та форсмажорних обставин, що перешкоджають приватним постачальникам матеріально-технічних ресурсів, торговельним компаніям та комерційним позикодавцям фінансувати розвиток сільськогосподарських підприємств (в т.ч. поповнення обігового капіталу та розвиток потужностей по зберіганню, транспортуванню та переробці сільськогосподарської продукції), Світовий банк запропонував проект щодо отримання кредитних ресурсів для створення фонду підтримки передекспортних гарантій.
Окремо слід виділити питання про гарантії прав іноземних інвесторів як суб'єктів їх діяльності на фондовому ринку. Відомо, що кінцевий продукт праці на фондовому ринку - фондові цінності (акції, облігації та інші цінні папери) - має нематеріальну форму вираження і фактично являє собою обіцянку доходу в майбутньому. Адже однією з причин стриманості потенційних зарубіжних інвесторів у контактах з українськими партнерами є макроекономічна нестабільність і недостатність правових гарантій захисту інвестованих коштів. З вказаного вимальовується достатньо очевидне у своїй гостроті питання захисту прав та інтересів інвесторів на фондовому ринку, що в кінцевому підсумку є здебільшого предметом турботи держави.
Вирішення проблеми захисту прав інвесторів пов'язане з регулюванням відносин між емітентами та інвесторами, а також між інвестиційними інститутами та їх клієнтами. Для досягнення цій мети вкрай необхідний Закон "Про угоди з цінними паперами", основний (міст якого вбачається в описі механізму захисту прав інвесторів. Водночас необхідно оновити Закони України "Про цінні папери і фондову біржу" та "Про господарські товариства". Зокрема, ст. 46 Закону України "Про господарські товариства" визначає тільки можливість (але не обов'язковість) створення такої контролюючої ланки в організаційній структурі акціонерною товариства, як спостережна рада. Остання може виступати гарантом прав інвесторів (в т.ч. іноземних).
Крім цього, чинне законодавство дозволяє практично всім підприємницьким структурам, зареєстрованим як юридичні особи, випускати ті чи інші цінні папери. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" передбачає можливість випускати облігації підприємствами і об'єднаннями. Однак у цій сфері є значна законодавча прогалина.
Відповідно до Сеульської конвенції 1985 р. було створене Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій. Завданням названої міжнародної організації є заохочення іноземних інвестицій шляхом надання іноземним приватним інвесторам додаткових гарантій. Агентство надає, зокрема, гарантії від некомерційних ризиків, включаючи націоналізацію інвестицій, а також гарантії переказу за кордон прибутків, отриманих у зв'язку з іноземними інвестиціями.
Захист інтересів іноземних інвесторів здійснюється шляхом укладення договору страхування між Агентством та іноземним інвестором. Незважаючи на те, що Агентство є міжнародною організацією, у відносинах з іноземним інвестором, приватною особою воно виступає як страхова компанія. Відповідно до укладеного контракту Агентство зобов'язується виплатити іноземному інвестору суму у разі настання одного з перелічених у контракті випадків, наприклад при експропріації майна іноземного інвестора, військових діях тощо.
Таким чином, удосконалення системи правових гарантій захисту іноземних інвестицій сприятиме створенню умов для імпорту капіталу і забезпечить підвищення рівня вітчизняної економіки.
2. Основні напрямки посилення державно-правових гарантій іноземного інвестування в Україні
2.1. Дерегулювання підприємницької діяльності, лібералізація ділової активності та створення ефективного конкурентного середовища
Економічна політика держави спрямовується на створення сприятливого середовища для розвитку підприємництва, усунення бюрократизму та проявів корупції, звуження тіньового сектору економіки з метою створення умов для:
проведення єдиної державної регулятивної політики у сфері підприємництва, спрямованої на досягнення оптимального рівня регулювання державою підприємницької діяльності, визначення правових засад державної підтримки малого підприємництва, регулювання процедури ліцензування;
перегляду нормативно-правових актів з регулювання підприємницької діяльності в окремих секторах економіки з метою підвищення ефективності та конкурентоспроможності суб'єктів господарської діяльності;
удосконалення та спрощення системи реєстрації підприємств;
удосконалення процедури реалізації інвестиційних проектів;
створення системи регламентації перевірок підприємницької діяльності;
запровадження механізму реалізації майнової відповідальності за порушення умов договору підряду (контракту) при виконанні інвестиційних проектів;
узгодження зовнішньої торговельної і конкурентної політики з метою забезпечення для вітчизняних суб'єктів господарської діяльності рівних умов конкуренції на