розширення співробітництва з Організацією економічного співробітництва і розвитку, Міжнародною організацією комісій з цінних паперів та іншими міжнародними організаціями з питань запровадження міжнародних стандартів розкриття інформації;

спрощення процедури проведення розрахунків за угодами з цінними паперами за участю нерезидентів;

удосконалення системи обліку, розрахунків та звітності учасників фондового ринку;

забезпечення прозорості діяльності інститутів спільного інвестування;

здійснення заходів щодо концентрації торгівлі на організованих ринках, діяльність яких відповідає міжнародним стандартам;

підвищення ефективності діяльності Національної депозитарної системи в напрямі забезпечення захисту прав власників цінних паперів та упорядкування розрахунків за операціями з цінними паперами;

розроблення механізму страхування учасників ринку цінних паперів [Згривець Л.Ф. Регулювання діяльності іноземних інвесторів // Фінанси України. № 12, 2002,, c. 93-94].

Важливим напрямом державної інвестиційної політики є сприяння створенню індустріальних парків для розвитку високотехнологічних виробництв.

Для подальшої активізації інвестиційних процесів у спеціальних (вільних) економічних зонах і на територіях із спеціальним режимом інвестиційної діяльності необхідно забезпечити:

розроблення і виконання стратегічних та поточних програм розвитку кожної спеціальної (вільної) економічної зони і території, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності;

стимулювання інвестицій у пріоритетні галузі економіки, сприяння впровадженню новітніх технологій та виробництву конкурентоспроможної на зовнішньому ринку продукції шляхом оптимізації пріоритетних видів економічної діяльності.

Державна підтримка в подоланні депресивного стану окремих територій повинна забезпечуватися на основі реалізації комплексу заходів, що передбачають:

сприяння створенню нових виробництв, упровадженню нових технологічних процесів і створенню екологічно безпечних умов для життєдіяльності населення;

забезпечення структурної перебудови національної економіки та розвитку регіонів, залучення інвестицій у пріоритетні види економічної діяльності;

розвиток виробничої та соціальної інфраструктури;

залучення інвестицій у сферу виробництва із створенням нових робочих місць;

вжиття органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування заходів для розвитку малого бізнесу, підвищення зайнятості населення;

цільове фінансування виконання програм перекваліфікації та професійної освіти населення;

залучення міжнародної технічної допомоги для розв'язання соціально-економічних проблем депресивних територій, підготовки та перепідготовки фахівців з питань інвестиційної діяльності та розвитку підприємництва;

розроблення пропозицій щодо запровадження пільгового режиму оподаткування прибутку, отриманого від реалізації інвестиційного проекту.

Висновки

Здійснивши аналіз викладеного у роботі, можна прийти до таких висновків:

Основним чинником залучення іноземних інвесторів є система державно-правових гарантій, під якими розуміють систему правових норм, спрямованих на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів).

До основних державно-правових гарантій необхідно віднести: законодавче закріплення основних засад іноземного інвестиційного інвестування, гарантії у разі зміни законодавства, гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам, гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності, гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій, гарантії судового захисту прав та законних інвесторів у разі їх порушення.

Сучасний стан державного гарантування іноземного інвестування вимагає покращення, яке можливе шляхом:

Виправлення наявних деформацій у відносинах власності, забезпечення реальної політичної підтримки та надійного державного захисту прав приватної власності, інтересів ділових партнерів, інвесторів та кредиторів, підвищення частки приватного та корпоративного секторів у структурі ВВП;

Забезпечення ефективного використання державного майна, земельних, лісових та водних ресурсів, надр, повітряного простору, нерухомості та пакетів акцій, що залишаються у державній власності.

Реалізації комплексної програми оздоровлення та зміцнення банківської системи, посилення її надійності, підвищення рівня капіталізації банків, всебічний розвиток спеціалізованих банківських, в т. ч. іпотечних установ, фінансово-інвестиційних інституцій.

Забезпечення зміцнення фондового ринку та його інфраструктури, розвиток інститутів спільного інвестування, страхових та пенсійних фондів, вихід України на міжнародні ринки капіталів.

Концентрації політики держави на формуванні в економіці ефективного конкурентного середовища, забезпеченні глибокої лібералізації ринків енергоносіїв та сільгоспсировини, транспортних та комунальних послуг, інших сфер економічної діяльності, виправленні диспропорцій у механізмах ціноутворення, удосконаленні механізмів банкрутства.

Список нормативно-правових актів та використаної літератури:

Закон України “Про інвестиційну діяльність” N 1560-XII від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 47, ст.646.

Закон України “Про режим іноземного інвестування” № 93/96-ВР від 19 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 19, ст. 80.

Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки від 28 грудня 2001 р. № 1801.

Aнтонечко Т., Пруненко Д., Іткін О., Жилякова О. Фактори, що впливають на іноземні інвестиції // Фінанси України. № 10, 2002, с. 35-40.

Вінник О.М. Інвестиційне право. Навч. посіб. – К.: Атака, 2000. – 264 с.

Герасимчук М, Губський Б. Державне регулювання іноземного інвестування // Фінанси України. № 11, 2002, с. 90-98.

Ефремов В.А. Перспективные направления и механизмы стимулирования инвестиций // Экономика Украины - К., 2003 № 9, с. 86-92.

Згривець Л.Ф. Регулювання діяльності іноземних інвесторів // Фінанси України. № 12, 2002, с. 90-94.

Коссак В. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект). – Львів: Центр Європи, 1996.

Кухленко О., Смирнова О. Стратегия инвестиционной деятельности в Украине // Экономика Украины. № 11, 2002, с. 22-28.

Литвинов О. Перспективные направления и механизмы стимулирования инвестиций // Экономика Украины. № 9, 2002, с 86-92.

Мироненко Н. Правда об инвестиционном климате Украины // Український інвестиційний журнал. № 3, 2003, с. 78-86.

Солдатенко О.В. Правове забезпечення іноземних інвестицій // Фінанси України. № 16, 2003, с. 108-112.