Принцип дотримання збереження дії законодавства не поширюється на зміну законодавства про оборону й національну безпеку, оподаткування, кредити і фінанси, охорону навколишнього середовища, антимонопольне законодавство, мораль й здоров'я населення. Слід погодитися з думкою, що така ситуація не сприяє необхідній стабільності законодавства. У цьому аспекті законодавство України не відзначається певною стабільністю, то впливає на умови залучення іноземних інвестицій [20, c. 168].

Становлення інституту державно-правових гарантій з моменту проголошення незалежності України умовно можна розбити на три етапи. Перший починається з 1991 p., коли Україна проголосила політику відкритих дверей в економіці. Були прийняті Закони "Про захист іноземних інвестицій в Україні", "Про зовнішньоекономічну діяльність". "Про інвестиційну діяльність" та ін. В цих законах декларувались принципи державної політики щодо іноземної інвестиції.

Зазначеними законами проголошувалися загальні принципи, але не визначалися конкретні методи і механізми захисту іноземних інвестицій в Україні. Прийнятий в 1992 році Закон "Про іноземні інвестиції" був першою спробою на законодавчому рівні заповнити цю прогалину. В названому законі були детально регламентовані і закріплені державні гарантії захисту інвестицій як об'єкта права власності, а також гарантії захисту інвестицій як джерела одержання прибутку іноземними інвесторами [7].

Питання державно-правових гарантій захисту іноземних інвестицій залишається актуальним і надалі як з правової, так і з економічної точки зору. Ключовим, зокрема, залишається, як вже зазначалося, поняття "спеціальне законодавство". В статті 9 Закону України "Про іноземні інвестиції", яка називається "Гарантії від зміни законодавства" йдеться про спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, що змінює умови захисту іноземних інвестицій, зазначені в названому законі.

Декретом Кабінету Міністрів "Про режим іноземного інвестування" почався новий період державної політики в сфері іноземних інвестицій, який пов'язувався з посиленням тенденцій державного регулювання. Названий Декрет Кабінету Міністрів не містив категоричної відмови від державно-правових гарантій, проголошених Законом "Про іноземні інвестиції", але низка статей Декрету мала зовсім інший смисл, ніж аналогічні статті попереднього акту законодавства. Зокрема, гарантії стабільності умов інвестиційної діяльності були замінені на гарантії дотримання положень, які містяться лише в одному з розділів Декрету (другому) [10]. Це послужило надалі підставою для виконавчих органів зміни в національному законодавстві несприятливого характеру щодо підприємств з іноземними інвестиціями поширювати на підприємства, які зареєстровані навіть до набрання чинності Декрету "Про режим іноземного інвестування".

До спеціального законодавства відповідно до Закону України "Про іноземні інвестиції" можна віднести все законодавство, що є правовою основою регулювання відносин, пов'язаних з інвестиційною діяльністю. Отже, до правової основи регулювання іноземних інвестицій в Україні відносяться не лише безпосередньо Закон України "Про режим іноземного інвестування", а й акти іншого, наприклад податкового, митного тощо, законодавства, що регулює здійснення іноземних інвестицій. Останнє підтверджує Декрет Кабінету Міністрів від 12 січня 1993 року "Про квотування і ліцензування експорту товарів (послуг)", яким з посиланням на ст. 9 Закону України ''Про іноземні інвестиції" (чинного на той час) призупинено законодавство, що регулювало вивезення за кордон іноземними інвесторами товарів, придбаних на внутрішньому ринку України [11]. Таким чином, Кабінет Міністрів України відносив до спеціального законодавства і акти, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність підприємств з іноземними інвестиціями.

Таким чином, з 1992 року по 1996 рік в сфері регулювання інвестиційних відносин з участю іноземних інвесторів було прийнято три акти законодавства, які містили різні правові і економічні підходи до залучення іноземних інвестицій. Але у всіх перелічених актах передбачено державно-правові гарантії у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції. Водночас відбулася зміна формулювань щодо державно-правових гарантій стабільності законодавства.

Склалася ситуація, коли іноземному інвестору, який здійснив інвестицію в період дії відповідного акту законодавства про іноземні інвестиції, декларувалася серед інших гарантія стабільності законодавства про іноземні інвестиції. Якщо у разі подальшої зміни спеціального законодавства про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій (в Законі "Про іноземні інвестиції" ~ умови захисту іноземних інвестицій), то протягом 10 років від дня набрання чинності такого законодавства на вимогу іноземного інвестора повинні застосовуватися державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в актах законодавства про іноземні інвестиції, які були чинними на момент здійснення інвестицій [22, c. 36-37].

В останні роки прослідковується тенденція до звуження пільг щодо правового режиму інвестиційної діяльності з участю іноземного інвестора. Це право держави як суверена. Але умови стабільності законодавства, чинного на момент здійснення інвестиції, повинні бути також забезпечені державою. В іншому випадку недодержання державою задекларованих нею гарантій дає підстави стверджувати, що права іноземних інвесторів є порушені.

Звертає увагу на себе певна невідповідність окремих формулювань в Законі України "Про іноземні інвестиції" і постанові Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування" щодо визначення моменту виникнення державних гарантій. Зокрема, пункт 5 названої постанови установлює: щодо іноземних інвестицій, які були фактично внесені до набрання чинності Закону України "Про режим іноземного інвестування" на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, передбачені спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції, яке діяло на момент внесення цих інвестицій. Законом "Про іноземні інвестиції" гарантії від зміни законодавства пов'язуються із застосуванням на вимогу іноземного інвестора спеціального законодавства, що діяло на момент реєстрації інвестицій. При цьому необхідно відзначити, що зазначеною постановою строк дії гарантій захисту іноземних інвестицій, внесених до введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування", не обмежений, що