Зі змісту розділу II Закону України "Про режим іноземного інвестування" випливає, що державними гарантіями захисту іноземних інвестицій є встановлена законом і гарантована державою система правових засобів для ефективного здійснення іноземних інвестицій на території України. У системі цих засобів важлива роль відводиться державним гарантіям у разі зміни законодавства, які в Законі "Про режим іноземного інвестування" розглядаються як спеціальний і самостійний вид державно-правових гарантій.

Звичайно держава не може виступати гарантом одержання державним інвестором прибутку. Але якщо держава змінила умови здійснення іноземних інвестицій, вона повинна забезпечити на вимогу іноземного інвестора застосування законодавства, чинного на момент вкладення капіталу. Інакше порушуватимуться державно-правові гарантії щодо стабільності законодавства, що регламентує захист іноземних інвестицій. В такому разі іноземний інвестор має право обрати спосіб захисту своїх порушених прав, передбачених ЦК України

Закон "Про іноземні інвестиції" містив прямі та відсильні норми, які повністю охоплювали всі аспект інвестиційного клімату для іноземних інвесторів. Власне для того встановлювалася гарантія стабільності законодавства у разі його зміни в майбутньому. Адже зміни в законодавстві могли порушити інвестиційний клімат, який існував на момент здійснення інвестиції і погіршити умови захисту іноземних інвестицій. Останнє неминуче підірвало б довір'я іноземних інвесторів до гарантій, установлених державою. Це мало б не лише негативні наслідки, але й відповідний економічно-політичний резонанс. Адже держава, яка хоче залучити іноземні інвестиції, повинна переконати потенційних інвесторів в стабільності умов, зокрема правових, протягом певного періоду часу.

Суперечливі підходи, закладені в нинішній інвестиційній політиці, послужили підставою розгляду судами України спорів, пов'язаних з вимогами дотримання інвестиційного режиму, який діяв на момент внесення іноземної інвестиції. Перші судові справи почали слухатися з початку 1994 року якраз після набрання чинності Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування". Ситуація ускладнюється тим, що на даний час Закон "Про іноземні інвестиції" та Декрет "Про режим іноземного інвестування" втратили чинність. Йдеться лише про те, чи зберігаються державно-правові гарантії протягом десяти років для іноземних інвестицій, які здійснені на момент чинності перелічених нормативних актів.

При вирішенні зазначених спорів загальні суди керувалися діючим на момент здійснення іноземних інвестицій законодавством. Останнє було цілком обґрунтованим, оскільки, наприклад, в Законі "Про іноземні інвестиції" йшлося про застосування протягом десяти років до умов захисту іноземних інвестицій спеціального законодавства, чинного на момент внесення інвестиції. Тому тепер іноземні інвестори вимагають дотримання того інвестиційного режиму, який діяв на момент реєстрації іноземної інвестиції.

Проблема полягає, як зазначають деякі автори [18], в небажанні виконавчої влади виконувати судові рішення. Таким чином, якоюсь мірою можна говорити про конфлікт між судовою і виконавчою владою. Крім цього, як зазначив в своєму інтерв'ю голова Верховного Суду України Віталій Бойко, ситуація певним чином парадоксальна, оскільки Закон "Про іноземні інвестиції", Декрет Кабінету Міністрів "Про режим іноземного інвестування" на даний час втратили чинність [15].

Об'єктивно аналіз становища, що склалося, виглядає таким чином: набрання чинності кожним новим актом законодавства про іноземні інвестиції неодноразово змінювало умови та гарантії захисту іноземних інвестицій, і в кожному з ним держава підтверджувала свої гарантії щодо застосування законодавства про іноземні інвестиції. Тобі о держава, змінивши наступним спеціальним законодавством про іноземні інвестиції умови захисту іноземних інвестицій, підтверджувала свої гарантії, надані стосовно тих інвестицій, які були внесені до цих змін.

Звідси зазначені гарантії повинні викочуватися усіма державними органами. У випадку, коли органи влади порушують державні гарантії захисту іноземних інвестицій, іноземний інвестор має право вимагати їх виконання в судовому порядку [21]. Тому можна дискутувати, "поганий" чи "хороший" той чи інший закон в економічному або політичному аспекті, але його положення необхідно виконувати.

Несприятливі зміни національного законодавства однаково стосуються як іноземних інвесторів, так і підприємств ч іноземними інвестиціями. Після прийняття Декрету Кабінету Міністрів "Про режим іноземного інвестування" було прийнято низку законів, постанов Верховної Ради України, указів Президента, які стосувалися підприємств з іноземними інвестиціями і поширювали на них всі зміни національного законодавства.

В Законі України "Про режим іноземного інвестування" задекларовані фактично лише гарантії захисту права власності іноземного інвестора, що, звичайно, недостатньо для юридичного забезпечення впевненості іноземного інвестора в стабільності інвестиційної полі піки. А потреба в іноземних інвестиціях залишається великою. Зокрема, на думку фахівців, Україна має великі можливості для ефективного освоєння іноземних інвестицій на суму 2-2,5 млрд, доларів США щороку. Натомість інвестованих в економіку держави КОШТІБ значно менше. Низька активність іноземних інвесторів викликана передусім нестабільністю законодавчої бази, недосконалістю податкової системи, а також неадекватним нинішнім реаліям інформаційним забезпеченням інвестиційних процесів [26].

Наведене свідчить, що стабільності законодавства про іноземні інвестиції ще не вдалося досягти. Підтвердженням цього є Розпорядження Президента України від 3 січня 1996 р. "Про заходи щодо впорядкування оподаткування товарів (робіт, послуг), що імпортуються підприємствами з іноземними інвестиціями" [14]. Зазначеним Розпорядженням у зв'язку з неоднозначним тлумаченням на практиці механізму справляння податку на додану вартість та акцизного збору з товарів, що імпортуються підприємствами з іноземними інвестиціями, доручено Кабінету Міністрів України організувати та забезпечити вивчення в установленому порядку відповідної документації підприємств з іноземними інвестиціями, щодо яких арбітражними судами було винесено рішення про несправляння податку на додану вартість та акцизного збору з імпортованих товарів (робіт, послуг), для з'ясування порядку ціноутворення па відповідні товари (роботи, послуги). А це є однією з важливих умов залучення іноземних