Важливе значення мас стабільність податкового законодавства. Власне, саме податкова система цікавить передусім іноземних інвесторів. Тому різний підхід до терміну стабільності податкової нормативної бази й законодавства про іноземні інвестиції не сприяє виробленню єдиної політики щодо захисту іноземних інвестицій та їх залученню. Заважає передусім нестабільність нашого законодавства, особливо податкового. Адже податковий режим справляє иайбезпосередніший вплив на привабливість чи непривабливість інвестиційного клімату в країні. Якщо інвестор бачить, що більша частина прибутку, для якого він вкладав свою інвестицію, буде вилучена у вигляді податків, то навіщо йому взагалі щось вкладати? А коли податкове законодавство часто змінюється, серйозний підприємець віддасть перевагу вкладенню інвестиції у більш стабільну економіку. Цим, зокрема, і зумовлений відтік іноземних інвестицій з України [24].

Зважаючи на непідготовленість вітчизняної законодавчої бази, абсолютні цифри інвестицій не відповідають вимогам сьогодення. А коли взяти до уваги зменшення у 1998 році обсягів валового внутрішнього продукту, починає вимальовуватись не зовсім втішна картина, адже навіть збільшення прямих інвестицій не справило позитивного впливу на його параметри [25]. І не останню роль в цьому відіграла нестабільність законодавства.

Гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб

Наступним видом державно-правових гарантій є гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб. Серед примусових заходів законодавство розрізняє націоналізацію, реквізицію, конфіскацію. Під націоналізацією розуміють безоплатне або сплатне вилучення майна, яке належить іноземному інвестору, і передання його у власність держави.

Згідно з Конституцією України (ст. 41) право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості [1]. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Законодавство України містить заборону націоналізації іноземних інвестицій. Необхідно підкреслити, що міжнародне право передбачає можливість суверенної держави націоналізувати іноземну власність, яка перебуває на території цієї держави.

Заборона націоналізації передбачена в Інвестиційному законодавстві Грузії, Естонії. Проте законодавством Естонії націоналізація заборонена, за винятком випадків, передбачених нормативними актами Естонської Республіки. Аналогічним чином питання націоналізації вирішується в інвестиційному законодавстві Росії. Іноземні інвестиції в Росії не підлягають націоналізації, за винятком виключних випадків, передбачених законодавчими актами з метою захисту суспільних інтересів. Спільним в законодавстві про іноземні інвестиції всіх країн є те, що рішення про здійснення такої акції може прийматися лише законодавчим органом держави (за винятком тих країн, де націоналізація заборонена). Разом з тим таке твердження не можна вважати аксіомою. Законодавчий орган може внести зміни в чинний акт законодавства або прийняти новий, який скасовує оборону націоналізації, оскільки це право кожної суверенної держави. У такому випадку діятиме правова гарантія щодо незастосування до іноземного інвестора протягом десяти років умов, які погіршують правовий режим іноземної інвестиції [20, c. 176].

В зарубіжних країнах обґрунтовуються протилежні точки зору. Прихильники однієї з них не заперечували право на експропріацію за умови адекватної, ефективної і швидкої компенсації. Згідно з іншою точкою зору компенсація повинна бути справедливою і розумною, але без врахування упущеної вигоди.

Питання націоналізації продовжують бути предметом дискусії в науковій літературі. Зокрема, висловлюється думка щодо розробки інституту націоналізації. Така позиція обґрунтовується тим, що в даний момент важко передбачити всі наслідки переходу значної частини об'єктів державної власності до інших форм власності. В інтересах держави і суспільства може постати питання про зворотне повернення приватної і колективної власності до державної (реприватизація).

Прихильники цієї теорії вважають, що націоналізація майна повинна проводитися на підставі судового рішення з урахуванням прав особи і за умов справедливої компенсації. У визначенні розмірів такої компенсації доцільно враховувати спосіб набуття цієї власності, використання її з погляду блага для суспільства чи навпаки, понесені власником витрати, а також обсяг одержаних від цієї власності прибутків. Державну політику в сфері націоналізації повинен здійснювати спеціально уповноважений державний орган [17, c. 264].

З коментованою позицією не можна погодитися. Націоналізація (сплатна чи безоплатна) проводиться на підставі акта законодавства. Тому необґрунтованою є вимога щодо рішення суду як підстави націоналізації. Незрозуміле також, чому розмір компенсації повинен визначатися залежно від такого неюридичного критерію, як "благо суспільства".

Законодавством України передбачено, що іноземна інвестиція може бути реквізована лише у випадках, прямо передбачених законом. До таких випадків віднесено здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Причому зазначена реквізиція може бути здійснена на підставі рішення органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів Таким чином, реквізиція іноземних інвестицій здійснюється:

лише у випадках, прямо передбачених законодавством;

при здійсненні рятівних заходів;

на засадах компенсації витрат і збитків іноземним інвесторам; рішення про реквізицію іноземних інвестицій та умови компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам

З гарантією від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб тісно пов'язана інша - компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам. Останні мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вій оду й моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями. Аналогічні положення закріплені в законодавстві про іноземні