Для забезпечення гарантій проти політичних ризиків та форсмажорних обставин, що перешкоджають приватним постачальникам матеріально-технічних ресурсів, торговельним компаніям та комерційним позикодавцям фінансувати розвиток сільськогосподарських підприємств (в т.ч. поповнення обігового капіталу та розвиток потужностей по зберіганню, транспортуванню та переробці сільськогосподарської продукції), Світовий банк запропонував проект щодо отримання кредитних ресурсів для створення фонду підтримки передекспортних гарантій.

Окремо слід виділити питання про гарантії прав іноземних інвесторів як суб'єктів їх діяльності на фондовому ринку. Відомо, що кінцевий продукт праці на фондовому ринку - фондові цінності (акції, облігації та інші цінні папери) - має нематеріальну форму вираження і фактично являє собою обіцянку доходу в майбутньому. Адже однією з причин стриманості потенційних зарубіжних інвесторів у контактах з українськими партнерами є макроекономічна нестабільність і недостатність правових гарантій захисту інвестованих коштів. З вказаного вимальовується достатньо очевидне у своїй гостроті питання захисту прав та інтересів інвесторів на фондовому ринку, що в кінцевому підсумку є здебільшого предметом турботи держави.

Вирішення проблеми захисту прав інвесторів пов'язане з регулюванням відносин між емітентами та інвесторами, а також між інвестиційними інститутами та їх клієнтами. Для досягнення цій мети вкрай необхідний Закон "Про угоди з цінними паперами", основний (міст якого вбачається в описі механізму захисту прав інвесторів.

Крім цього, чинне законодавство дозволяє практично всім підприємницьким структурам, зареєстрованим як юридичні особи, випускати ті чи інші цінні папери. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" передбачає можливість випускати облігації підприємствами і об'єднаннями. Однак у цій сфері є значна законодавча прогалина [9].

Відповідно до Сеульської конвенції 1985 р. було створене Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій. Завданням названої міжнародної організації є заохочення іноземних інвестицій шляхом надання іноземним приватним інвесторам додаткових гарантій. Агентство надає, зокрема, гарантії від некомерційних ризиків, включаючи націоналізацію інвестицій, а також гарантії переказу за кордон прибутків, отриманих у зв'язку з іноземними інвестиціями [3].

Захист інтересів іноземних інвесторів здійснюється шляхом укладення договору страхування між Агентством та іноземним інвестором. Незважаючи на те, що Агентство є міжнародною організацією, у відносинах з іноземним інвестором, приватною особою воно виступає як страхова компанія. Відповідно до укладеного контракту Агентство зобов'язується виплатити іноземному інвестору суму у разі настання одного з перелічених у контракті випадків, наприклад при експропріації майна іноземного інвестора, військових діях тощо.

Таким чином, удосконалення системи правових гарантій захисту іноземних інвестицій сприятиме створенню умов для імпорту капіталу і забезпечить підвищення рівня вітчизняної економіки.

Висновки

Здійснивши аналіз викладеного у роботі, можна прийти до таких висновків:

Основним чинником залучення іноземних інвесторів є система державно-правових гарантій, під якими розуміють систему правових норм, спрямованих на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів).

До основних державно-правових гарантій необхідно віднести: законодавче закріплення основних засад іноземного інвестиційного інвестування, гарантії у разі зміни законодавства, гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам, гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності, гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій, гарантії судового захисту прав та законних інвесторів у разі їх порушення.

Сучасний стан державного гарантування іноземного інвестування вимагає покращення, яке можливе шляхом:

Виправлення наявних деформацій у відносинах власності, забезпечення реальної політичної підтримки та надійного державного захисту прав приватної власності, інтересів ділових партнерів, інвесторів та кредиторів, підвищення частки приватного та корпоративного секторів у структурі ВВП;

Забезпечення ефективного використання державного майна, земельних, лісових та водних ресурсів, надр, повітряного простору, нерухомості та пакетів акцій, що залишаються у державній власності.

Реалізації комплексної програми оздоровлення та зміцнення банківської системи, посилення її надійності, підвищення рівня капіталізації банків, всебічний розвиток спеціалізованих банківських, в т. ч. іпотечних установ, фінансово-інвестиційних інституцій.

Забезпечення зміцнення фондового ринку та його інфраструктури, розвиток інститутів спільного інвестування, страхових та пенсійних фондів, вихід України на міжнародні ринки капіталів.

Концентрації політики держави на формуванні в економіці ефективного конкурентного середовища, забезпеченні глибокої лібералізації ринків енергоносіїв та сільгоспсировини, транспортних та комунальних послуг, інших сфер економічної діяльності, виправленні диспропорцій у механізмах ціноутворення, удосконаленні механізмів банкрутства.

Список використаної літератури

Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.

Конвенція "Про захист іноземної власності"

Сеульська конвенції 1985 р.

Закон України "Про захист іноземних інвестицій в Україні"

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність"

Закон України “Про інвестиційну діяльність” N 1560-XII від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 47, ст.646.

Закон України "Про іноземні інвестиції"

Закон України “Про режим іноземного інвестування” № 93/96-ВР від 19 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 19, ст. 80.

Закон України "Про цінні папери та фондову біржу"

Декрет Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування"

Декрет Кабінету Міністрів України "Про квотування і ліцензування експорту товарів (послуг)" від 12 січня 1993 року.

Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки від 28 грудня 2001 р. № 1801.

Лист Національного банку України від 6 червня 1992