Тема 2. Джерела правового регулювання ЗЕД

1. Законодавство, що регулює ЗЕД України. Міжнародні договори

2. Державне та недержавне регулювання ЗЕД

3. Нетарифні методи регулювання ЗЕД

1. Формування ринкової економіки України передбачає створення ефективної системи регулювання ЗЕД. Інтеграція України у світове господарство вимагає спеціальних норм і правил, які регулюють ЗЕД.

Регулювання ЗЕД здійснюється з метою:

захисту економічних інтересів України та інтересів суб’єктів ЗЕД;

забезпечення збалансованої економіки та рівноваги внутрішнього ринку;

створення найбільш сприятливих умов для інтеграції економіки України у світове господарство;

заохочення конкуренції та ліквідації монополізму у сфері ЗЕД;

стимулювання прогресивних структур зміни в економіці.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється:

- державою в особі її органів у межах її компетенції;

- недержавними органами (світові органи);

- самими суб’єктами ЗЕД (шляхом укладання контрактів).

Правове регулювання ЗЕД включає розробку та прийняття нормативів – правові акти виконання норм міжнародного права укладання міжнародних угод.

Правила поведінки суб’єктів ЗЕД визначаються законодавством тієї ж країни та ринку, якої вони функціонують.

Правове забезпечення ЗЕД повністю задовольняють потреби суб’єктів ЗЕД і створюють сприятливий правовий клімат для їх діяльності.

Правові норми, що регулюють ЗЕД включають міжнародні права та національні правові норми.

Нормативні акти, які регулюють ЗЕД можна розділити на три групи:

1. Акти, в яких закріплено основні принципи операції і напрямки здійснення ЗЕД в Україні. До них відносять: Конституцію України і закони України “Про ЗЕД” від 4 квітня 1991 року. Даний закон регулює всі зовнішньоекономічні відносини України, дає характер основних видів діяльності, класифікує суб’єктів ЗЕД тощо.

2. Акти, які складаються із систематизованих норм. До них відносяться: Митний Кодекс України; Закони України про “єдиний митний тариф”.

3. Акти щодо поточних операцій – це найбільш численна група нормативних документів. До них відносяться: постанови, інструкції, накази, що видаються Національним Банком України.

Міжнародні договори, які заключні Україною з іншими країнами є джерелом правового регулювання ЗЕД. Вони поділяються в залежності від кількості учасників на:

- багатосторонні, де учасників є 2 і більше країн;

- двосторонні, де учасників є 2 країни – передбачається розв’язання конкретних економічних проблем у ЗЕД.

2. Зовнішньоекономічна політика держави – це цілеспрямована діяльність по формуванню і використанню зовнішньоекономічних зв’язків для зміцнення свого потенціалу (політичного, економічного, соціального) і ефективності участі у світовій економіці.

До джерел регулювання ЗЕД відносяться:

1. Митне регулювання – це регулювання питань пов’язаних із встановленням мита та митних зборів.

2. Валютне регулювання – це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти.

3. Ліцензування та квотування ЗЕД.

4. Введення спеціальних економічних норм – це територія, в межах якої встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України.

Державне регулювання ЗЕД має забезпечувати створення однакових можливостей для суб’єктів ЗЕД, розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності і господарювання. Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатись в ЗЕД суб’єктів цієї діяльності за винятком втручання згідно із законодавством України.

До державних органів, які здійснюють регулювання ЗЕД відносяться: Верховна Рада України (найвищий орган регулювання); Кабінет Міністрів України; Президент України; Державна митна служба; Національний банк України; міністерство економіки та міністерство фінансів України; міністерство закордонних справ; антимонопольний комітет України.

Крім перерахованих загальнодержавних органів регулювання і управління ЗЕД здійснюють місцеві органи влади (регіональні відділення).

Недержавне регулювання ЗЕД відрізняється від державного тим, що здійснює опосередкований вплив на ЗЕД України.

Основні форми недержавного регулювання: міжнародні організації; міжнародні біржі (валютні, товарні та фондові); міжнародні торги; міжнародні аукціони; міжнародні господарські організації; міжнародні господарські контракти.

В Україні застосовується три режими регулювання ЗЕД:

1. Національний – передбачає, щодо іноземних суб’єктів при здійсненні ними ЗЕД на території нашої держави застосовується національне законодавство у повному обсязі.

2. Режим найбільшого сприяння – передбачає, що для окремих іноземних суб’єктів встановлюються пільги (митні, податкові) при здійсненні ними зовнішньоекономічних операцій на території України. Він надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами. Даний режим застосовується у сфері зовнішньої торгівлі.

3. Спеціальний режим – застосовується на територіях спеціальних економічних зон, а також на територіях митних союзів, до яких входить Україна і в разі запровадження будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними законодавствами. Спеціальний режим передбачає: встановлення пільгового оподаткування; надання пільг при здійсненні митного контролю; надання державних субсидій, дотацій та пільгових кредитів.

3. Нетарифне регулювання – це встановлені обмежувальні заборонні засоби, які перешкоджають проникненню імпортних товарів на внутрішній ринок України з метою захисту інтересів вітчизняного виробника.

Найбільш поширеними і розповсюдженими інструментами нетарифного регулювання є ліцензії і квоти. Ліцензування і квотування вводиться Україною у таких випадках:

1. Різкого погіршення розрахункового балансу, якщо від’ємне сальдо перевищує на відповідну дату 25% від загальної суми.

2. Досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньої заборгованості.

3. Значного порушення рівноваги на внутрішньому ринку за відповідними товарними групами.

4. Необхідності забезпечення відповідних пропорцій між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві.

5. Як відповідь на дискримінаційні дії інших держав.

6. Порушення суб’єктом ЗЕД законодавства про здійснення ЗЕД.

7. При здійсненні бартерних операцій.

Квотування – це кількісне чи вартісне обмеження експорту або імпорту що вводиться в певний строк на окремі товари та послуги по відношенню до окремих країн чи групи країн.

В Україні вводяться такі види квот:

- загальна – встановлюється по товару без визначення конкретної країни;

- групова – встановлюється по товару із вказівкою групи країн, куди товар експортується чи імпортується;

- індивідуальна квота – встановлюється