капіталів, керівні органи товариства мають право вирішального голосу

(наднаціональне право) у сфері сільськогосподарської, антитрестівської,

транспортної політики та у сфері зовнішньої і внутрішньої торгівлі. Згідно

з рішеннями Маастріх-тського договору в ЄС запроваджено єдине громадянство.

Водночас ці країни не проводять єдиної промислової політики. Згодом органи

ЄС матимуть право регулювати валютні відносини. Тому справедливим є

твердження Дж. Піндера (професора Королівського інституту міжнародних

відносин Великобританії) про те, що "розвиток співтовариства з часу його

утворення може розглядатися як поступ до створення федеративної системи".

Якщо інтеграція, на його думку, пошириться й на сферу безпеки, то це

співтовариство стане федеративною державою.

Нині, коли наднаціональні органи приймають закони лише у межах тих

функцій, які добровільно делегують Їм національні держави, закони окремих

країн не можуть протиставлятися законам всього співтовариства і не повинна

виникати проблема їх пріоритету. З прийняттям у 1986 p. Єдиного

Європейського акта в разі конфлікту національного права і права

співтовариства пріоритет надається праву співтовариства.

Право співтовариства поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб у

країнах. Для того, щоб воно набрало чинності, не вимагається згода всіх

учасників співтовариства. До кінця 90-х років сферами такого права, крім

названих, буде єдина політика в соціальній сфері, в сфері охорони

навколишнього середовища, фундаментальних досліджень, регіональна політика.

Більшість країн ЄС дійшли висновку про необхідність поглиблення інтеграції

у сфері зовнішньої політики та безпеки. Планується створення Кабінету

Міністрів ЄС. До 2010 p., коли кількість держав співтовариства зросте майже

вдвічі, постане питання обрання президента, головною функцією якого буде

координація діяльності держав співтовариства у політичній, військовій,

соціальній, економічній та інших сферах.

У наступному столітті відбуватиметься боротьба двох суперечливих

тенденцій. Перша з них — тенденція до утворення моноетнічних держав. Так,

за науковими прогнозами, до 100-річчя ООН (заснована у 1949 p.) на планеті

з'являться ще майже 100 нових держав. Друга тенденція — створення

економічних угруповань багатьох країн конфедеративного і федеративного

типу.

Література:

1. “Міжнародні економічні відносини” В.Б.Буглай, Н.Н.Ливенцев. Москва,

“Фінанси і статистика”, 1996 р. – 347с. ;

2. “Міжнародні економічні відносини” Е.Ф.Авдокушин Москва, Информационно-

внедренческий центр “Маркетинг”, 1997 р. – 289с. ;

3. Мочерний С.В. «Економічна теорія: Посібник для студентів вищих закладів

освіти». – К.: Видавничий центр “Академія”, 1999. – 592с. ;

4. Тлумачний словник економічних термінів “Це - бізнес”. Київ,

“Альтерпрес”, 1996р. – 278с. ;

5. Положення міжнародного валютного фонду.