Пунктом 5.9 закону не передбачено виключення з валових витрат при коригуванні залишків сировини, матеріалів, комплектуючих і напівфабрикатів, використаних на невиробничі потреби (безкоштовно передані товари (роботи, послуги), крім неприбуткових організацій, у межах 4% оподатковуваного прибутку за попередній звітний період; використані матеріальні ресурси на невиробничі потреби підприємства, суми нестач, що відносяться за рахунок винних осіб тощо), але, керуючись п. 5.2.1 закону, яким передбачено, що до валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, тобто лише виробничі витрати, то використання матеріальних ресурсів на невиробничі витрати слід у бухгалтерському обліку відносити в дебет рахунка 81 "Використання прибутку", а в податковому - виключати з валових витрат шляхом зменшення суми надходження сировини і матеріалів. Можливо, було б доцільним для обліку сировини і матеріалів, що використовуються на невиробничі потреби, відкрити окремий субрахунок 05 "Матеріали".

Щодо віднесення до валових витрат вартості придбаних товарів з урахуванням коригування їх залишків, то слід мати на увазі, що згідно з п. 53 Положення про організацію бухгалтерського обліку в Україні товари на оптових складах і базах обліковуються за цінами придбання або роздрібними цінами, а видатки на їх доставку, передпродажну підготовку, сплату процентів відносяться на витрати обігу. В бухгалтерському обліку ці витрати розподіляються на реалізовані та залишок нереалізованих товарів, а в податковому повністю відносяться до валових витрат за першою подією (нарахування чи оплата). З валових витрат по товарах слід виключити їх витрати на невиробничі потреби.

Послуги сторонніх організацій у податковому обліку на підставі нагромаджувальної відомості можна записувати загальною сумою або в розрізі послуг.

5. Порядок віднесення витрат виробництва та обігу до валових

Порядок віднесення витрат виробництва та обігу до валових можна умовно поділити на наступні пункти:

1. До складу валових витрат платника податків відносяться витрати, оплачені або нараховані за звітний податковий період, пов'язані з основною діяльністю платника податків, що складаються з:

1.1. витрат, нарахованих (оплачених), здійснюваних власними силами за наявності спеціалізованих підрозділів. Ці витрати мають комплексний характер і містять такі компоненти, як витрати на спожиті куповані матеріали, комплектуючі вироби, паливо та енергію, оплату праці та внески на соціальні заходи залученого персоналу, ремонт експериментального обладнання;

1.2. витрат, оплачених (нарахованих) за цивільно-правовими договорами з:

1.2.1. науково-технічними організаціями, що мають відповідну спеціалізацію із супроводження використання в основній діяльності платника податків об'єктів інтелектуальної власності, зокрема, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральних мікросхем та інших нематеріальних активів, зазначених у пункті 1.30 названого Закону України (крім витрат, пов'язаних з оплатою власне вартості нематеріального активу), а також про проведення експертизи зазначених нематеріальних активів;

1.2.2. іншими установами та організаціями (у тому числі органами державної влади), які в установленому законодавством порядку надають послуги з:

- забезпечення прав інтелектуальної, в тому числі промислової власності (одержання, підтримка дії та продовження терміну дії охоронних документів, реєстрація договорів про передачу права інтелектуальної, в тому числі промислової власності, та ліцензійних договорів на використання об'єктів інтелектуальної, в тому числі промислової власності, тощо);

- розгляду суперечок щодо охорони прав інтелектуальної, в тому числі промислової власності, платника податків, а також прав, набутих за ліцензійним договором;

1.2.3. фізичними та юридичними особами з виплати роялті.

2. Документами, що підтверджують правомірність віднесення зазначених у п.1 витрат платника податків на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів, є:

- типові форми первинного обліку об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій ПВ-1, ПВ-2, ПВ-3, ПВ-4, Р-2, Р-3 та форми державної статистичної звітності №4-нт, №5-нт, №6-нт, затверджені Держкомстатом України;

- рішення Держпатенту України про реєстрацію договору про передачу права на інтелектуальну, в тому числі промислову власність, і/або ліцензійного договору на використання об'єктів інтелектуальної, в тому числі промислової власності;

- звіт згідно з Державним стандартом України ДСТУ 3575-97 "Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення";

- патентний формуляр згідно з Державним стандартом України ДСТУ 3574-97 "Патентний формуляр. Основні положення та порядок розроблення".

До витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), а після 1 липня 1997 р. - до валових витрат, належать витрати на рекламу та представницькі витрати. Визначення терміна "витрати на рекламу" та перелік таких витрат наведено у Правилах застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", затверджених Постановою Верховної Ради України від 27 червня 1995 р. №247/95-ВР.

Пунктом 25 "з" Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що "витрати на рекламу - це затрати підприємства, пов'язані з процесом поширення цілеспрямованої інформації про переваги конкретної продукції (робіт, послуг), сповіщення споживачів, створення популярності та попиту на неї для більш оперативного просування цієї продукції (робіт, послуг) на ринках збуту".

До витрат підприємства на рекламу належать: