Права аудиторів:*

перевіряти документи, регістри бухгалтерського фінансового об-ліку та іншу документацію;*

отримувати від підприємства пояснення і додаткові дані, необхідні для перевірки;*

отримувати від третіх осіб інформацію, необхідну для аудиту;*

проводити інвентаризацію матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів;*

залучати до перевірки на договірних засадах фахівців;*

проводити аналіз, надавати консультації з питань обліку, права, консолідації і трансформації звітності;*

надавати послуги щодо оцінки майна, проведення експертизи ком-п'ютерних програм бухгалтерського фінансового обліку;*

самостійно визначати форми і способи аудиту;*

займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створювати аудиторські фірми, об'єднуватися з іншими аудиторами в спілку тощо.

Обов'язки аудиторів:*

доброякісно перевіряти стан бухгалтерського фінансового обліку та звітності замовника, їх достовірність;*

належним чином надавати аудиторські послуги;*

повідомляти власникам, уповноваженим ними особам, замовни-кам про виявлені під час аудиту недоліки в обліку і звітності;*

зберігати в таємниці отриману під час аудиту інформацію;*

не розголошувати відомості, що становлять предмет комерцій-ної таємниці, не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;*

відповідати перед замовником за порушення умов договору відпо-відно до чинного законодавства та ін.

Рішенням суду або арбітражу аудитор може бути позбавлений сертифіката у випадках:*

проведення ним робіт, непередбачених сертифікатом;*

використання інформації про замовника для своєї підприємниць-кої діяльності;*

розголошення інформації про фінансовий стан замовника.

Щоб підтримувати на належному рівні свою кваліфікацію, ауди-тор зобов'язаний проводити не менше двох аудитів протягом року.

Аудитори небезпідставно вважають, що відповідальність як за попередження, так і за виявлення зловживань та інших аномалій лежить, насамперед, на адміністрації. Одним із основних постулатів теорії аудиту е те, що не існує обов'язкового конфлікту інтересів між аудитором і адміністрацією підприємства, яке перевіряється.

У Великобританії, наприклад, щорічний аудит перестав бути доб-ровільним і тепер є обов'язковим для всіх компаній з обмеженою відповідальністю. При цьому Рада з аудиторської практики має про-понувати аудиторам, як вони повинні виконувати передбачені зако-ном обов'язки і наскільки далеко ці обов'язки мають поширюватися.

Аудитор повинен якісно планувати, виконувати і оцінювати свою роботу з тим, щоб забезпечити відповідність вищенаведеній вимозі: "Мати обґрунтовану можливість виявлення суттєвих перекручень". Аудит має проводитися так, щоб забезпечити гарантію розкриття сут-тєвих неточностей у бухгалтерському фінансовому обліку та фінан-совій звітності. Тому слід розумно його планувати.

Розрізняють два основних види неточностей: помилки і відхилен-ня від норм.

На аудиторів покладається повна відповідальність за виявлення істотних зловживань адміністрації. Коли аудитору вдалося виявити зловживання, він повинен з'ясувати, яким чином вони позначилися на фінансовій звітності, а отже, йому слід взяти під сумнів правиль-ність цієї інформації. Якщо адміністрація знала про виявлені ауди-тором факти незаконних дій, але не повідомила йому про них рані-ше, то виникає серйозний сумнів щодо довіри до такої адміністрації.

Вважаємо, що аудитор в обов'язковому порядку на самому почат-ку аудиторського висновку повинен записати, що "за достовірність даних обліку і звітності несе відповідальність адміністрація суб'єкта підприємницької діяльності, що підлягав перевірці", чим знижуєть-ся рівень ризику аудитора.