Організація господарського розрахунку в с\г підприємствах

Суть та значення господарського розрахунку в умовах ринку

Принципи господарського розрахунку

Взаємозв’язок господарського і внутрішньогосподарського розрахунку

В умовах становлення ринкової економіки підвищуються вимоги до організації, планування і управління с\г виробництвом, тому важливе значення мають економічні методи господарювання.

Господарський механізм – це складна економічна система, яка охоплює питання планування і управління підприємствами, економічні відносини їх із державою, між собою та з іншими суб’єктами ринку. На основі господарського розрахунку створюється сучасний механізм діяльності підприємств, що всебічно спонукає економити ресурси і використовувати досягнення науки і техніки.

Господарський розрахунок – це економічна категорія, яка відображає відносини в процесі виробництва, розподілу і споживання продукції, кожне с\г підприємство вступає у відповідні відносини з державними органами, іншими підприємствами, власними підрозділами та окремими працівниками.

Господарський розрахунок – це метод організації вир-ва і ведення господарства при якому кожне під-во в грошовій формі порівнює результати вир-ва з витратами і намагається відшкодувати витрати власними доходами, тобто забезпечити самостійність і оптимальну рентабельність вир-ва. Госпрозрахунок виступає важливим фактором підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції, а це означає, що за рахунок виручки від реалізації продукції і послуг під-во покриває всі витрати на вир-во продукції і отримує прибуток.

На основі госпрозрахунку кожне під-во здійснює свою діяльність. В основі госпрозрахунку лежить матеріальна зацікавленість у наслідках вир-ва.

В процесі функціонування господарського розрахунку виникають 2 основні форми взаємовідносин:

1) зовнішній – це взаємовідносини з державними органами, з банками, з іншими підприємствами;

2) внутрішній – включають взаємовідносини під-ва з внутрішньогосподарськими підрозділами та окремими працівниками.

2. Госпрозрахункові відносини в сільському господарстві ґрунтуються на таких принципах:

1. Господарсько оперативна самостійність. С\г підприємства виступають як окремі господарські одиниці, які мають право юридичної особи.

2. Окупність витрат і рентабельність вир-ва, означає, що с\г підприємства повинні так організовувати вир-во щоб виручка від реалізації перевищувала витрати на її вир-во.

3. Поєднання державного регулювання з господарською самостійністю підприємств. Підприємство має право здійснювати всі види підприємницької діяльності і приймати будь-які рішення, які не суперечать чинному законодавству.

4. Матеріальна заінтересованість працівників у підвищенні ефективності вир-ва. Ґрунтується на використанні оптимальної системи економічного стимулювання вир-ва (си-ма оплати праці, кінцевий результат діяльності підприємств).

5. Матеріальна відповідальність підприємств і працівників перед державними органами, іншими підприємствами за виконання договірних зобов’язань, своєчасне повернення кредитів та інше. Підрозділи та окремі працівники несуть відповідальність перед підприємством за виконання планів, поставлених завдань, збереження засобів виробництва.

6. Облік і контроль за виробничо-фінансовою діяльністю підприємства або підрозділу. Даний контроль, стосовно підприємства, здійснюють державні установи на основі бухгалтерської і оперативної звітності. Адміністрація під-ва контролює роботу підрозділів і окремих працівників. Сутність цього принципу полягає в тому, що під-во несе повну відповідальність за результати своєї діяльності.

7. Створення однакових умов для виробничої діяльності підприємств та їх підрозділів.

Зазначені принципи взаємопов’язані між собою, порушення хоча б одного з перерахованих принципів призводить до зниження результативних показників діяльності підприємства.

3. Загальногосподарський і внутрішньогосподарський розрахунок є методом організації і ведення вир-ва. Завдяки економічному господарюванню в окремих підрозділах під-ва забезпечується економічна ефективність діяльності господарства в цілому.

Отже, загальногосподарський і внутрішньогосподарський розрахунок тісно пов'язаний між собою, їх слід розглядати в єдності, але їх не можна ототожнювати. Єдність загальногосподарського і внутрішньогосподарського розрахунку полягає в загальній меті досягнення найбільшого обсягу продукції з найменшими витратами. Дані методи господарювання відрізняються формами зв’язків з іншими об’єктами та складом показників, які визначають господарську діяльність.

Загальногосподарський розрахунок передбачає розв’язання питань діяльності під-ва як юридичної особи при внутрішньогосподарському розрахунку підрозділи не мають права юридичної особи, вони є частиною під-ва і їх самостійність обмежена лише виробництвом. В умовах ринкової економіки господарський розрахунок стає комерційним.