Контрольна робота

з курсу

«Фінансовий менеджмент»

Формування собівартості продукції по елементах затрат.

Iдея собівартості у складі ціни кінцевого продукту досить проста і зрозуміла навіть неспеціалістам: собівартість - це певна сукупність елементів витрат, без яких кінцевий продукт був би неможливим. Однак, якщо спробувати заглибитись у її структуру, то це поняття може декому здатися не таким вже й простим. Собівартість є тією точкою, де питання бухобліку найчастіше переплітаються з суто економічними питаннями.

При визначенні величини витрат на виготовлення або реалізацію кінцевого продукту2 раджу не поспішати з підбиттям підсумків по елементах витрат, нехтуючи при цьому обліковою послідовністю: час ви не виграєте. Собівартість формується у журналі-ордері №10. Отже, перед тим як закрити обороти по всіх рахунках, зазначених у цьому журналі, слід обробити дані всіх попередніх.

Облік руху грошових коштів ведеться в реєстрах №№1, 2, 3; облік банківських (і небанківських) кредитів - у реєстрі №4; облік розрахунків по придбанню різних активів - у реєстрах №№ 6,7 та у деяких відомостях до журналу-ордера № 8 (синтетичний реєстр).

У восьмому журналі, зокрема, ведеться ще й облік розрахунків з бюджетом і позабюджетними установами по різного роду податках і обов'язкових платежах, а також розрахунки з учасниками (засновниками) як по вкладах, так і по дивідендах - ці питання ми поки що не розглядали, хоча тему розрахунків у цілому пройшли. Про податки і дивіденди поговоримо трохи згодом, коли закінчимо уроки про собівартість, адже для того, щоб дивіденди отримати, слід їх спочатку нарахувати, а перш ніж нарахувати - потрібно створити спецфонд (джерело нарахування), а для утворення такого спецфонду необхідно пересвідчитись у наявності балансового прибутку і скільки його залишилось після сплати податків, тому що жодним іншим способом джерело для нарахування дивідендів не може поповнюватись; і, нарешті, щоб вивести фінансовий результат, потрібно правильно сформувати собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Що таке прибуток, як його відшукати у головній книзі, а також деякі питання його розподілення (використання) ми також з'ясували раніше, коли розглядали статті власного капіталу, однак не деталізували при цьому інший бік ціноутворення: собівартість. Нині ми маємо завдання дещо конкретніше: розібратися, яким же саме чином найдрібніші елементи витрат у бухгалтерському обліку знаходять своє місце, і як за допомогою бухгалтерських проводок у ході реєстрації операцій витрати одразу виявляються згрупованими не тільки за ознакою їх економічної однорідності, але й так, що за записами завжди можна прочитати господарське призначення кожного елемента.

Отже, після того як бухгалтер зареєстрував усі операції руху грошових коштів, вивів сальдо розрахунків за всі придбання, проведені протягом цього ж місяця, він може розпочати збір даних, необхідних для формування Ж.-О. №10 - чим ми, власне, і займемося сьогодні, оскільки саме там формується собівартість по статтях і елементах витрат.

Економічних елементів, що входять до складу собівартості, загалом не так вже й багато: елементи різних матеріальних витрат, заробітна плата, обов'язкові відрахування, що супроводжують оплату праці, елементи, з яких складаються послуги сторонніх організацій, у тому числі комунальні, а також витрати на відрядження, рекламу та ще амортизація основних фондів. Цей перелік може бути доповнений іншими елементами: такими як відсотки за кредит, оренда, страховки, але перелічені вище - найвагоміші.

Однак, щоб грамотно сформувати собівартість, недостатньо просто зібрати суми витрат по елементах, необхідно ще згрупувати їх по статтях. При цьому один і той же елемент витрат за різних обставин може бути віднесеним до різних статей і відповідно може бути записаним по дебету різних витратних рахунків.

Взяти хоча б такий відомий елемент витрат як заробітна плата. Її нараховують і робітникам, зайнятим безпосередньо на виробництві (р.20), і робітникам, які це виробництво обслуговують або зайняті на підсобному виробництві (не плутати з підсобним господарством!) (р.23), і робітникам, котрі хоча й не стоять безпосередньо біля верстата, але без них верстат не працює (р.24). Заробітну плату нараховують також керівникам, спеціалістам і службовцям цехів (р.25), і тим, хто належить до керівників, спеціалістів і службовців в адміністрації підприємства в цілому (р.26).

Iншими словами:

робітникові, котрий брав безпосередню участь у виготовленні продукції основного виробництва, заробітна плата нараховується за рахунок прямих виробничих витрат - Дт 20 Кт 70;

водієві, що працює у транспортному підрозділі підприємства (транспортний цех, автоколона, гараж), платня нараховується за рахунок витрат на утримання цього допоміжного підрозділу - Дт 23 Кт 70;3

слюсареві, що ремонтує і налагоджує верстати, поточні лінії, задіяні у основному виробництві, заробітну плату нараховують за рахунок витрат на експлуатацію машин та обладнання - Дт 24 Кт 70;

керівникам цехів - за рахунок загальновиробничих витрат (вони ще називаються цеховими) - Дт 25 Кт 70; з цього ж джерела нараховується заробітна плата всім спеціалістам і службовцям, у тому числі охоронцеві, який охороняє не підприємство в цілому, а один конкретний підрозділ;

керівникові підприємства і його заступникам, а також спеціалістам і службовцям - за рахунок загальногосподарських витрат - Дт 26 Кт 70, а також прибиральникам і охоронцям, робота яких пов'язана з обслуговуванням діяльності загальногосподарського рівня, заробітна плата нараховується за рахунок витрат загальногосподарських.

Як бачите, шановні читачі, заробітна плата повинна бути зареєстрованою по дебету того рахунка витрат, який означає місце