дебетові обороти витратних рахунків. Це - синтетичний реєстр, і головне його призначення - показати кредитові обороти по таких важливих рахунках, як 05, 06, 08, 12, 13 і т.д. (див. додаток до "Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні", затв. Постановою КМУ №250), а вони, як відомо, ідуть не лише в дебет витратних. Наприклад, та сама зарплата. Вона може бути нарахованою з інших джерел, ніж собівартість: за рахунок фонду соціального страхування (лікарняні), за рахунок спецфондів зовнішнього цільового фінансування, а також за рахунок власних фондів (коштів) підприємства.
Отже, крім сторінок, відведених для дебетових оборотів кожного з витратних рахунків, у Ж.-О. №10 повинна бути сторінка, де можна побачити обороти по кредиту кожного з вказаних вище рахунків у дебет різних, з якими протягом місяця вони були скореспондовані, в тому числі витратних, загальними підсумками.
Власне, ця сторінка і є тим головним реєстром, з якого можна заносити кредитові обороти р.р. 05, 06 і т.д. в дебет різних до головної книги. Вона (сторінка) виглядає майже так само, як наведена на мал. 1, з тією лише різницею, що по вертикалі замість статей витрат - різні рахунки, в дебет яких списуються елементи витрат (05, 06 і т.д.).
Що стосується окремих сторінок для кожного з витратних рахунків, - вони лише розкривають деякі важливі дані цієї головної, можна сказати синтетичної, сторінки десятого журналу.
Крім того, до десятого журналу повинні додаватися ще й розрахунки суми витрат, що припадає на реалізацію, а також залишків НЗВ і готової продукції. Такі розрахунки виконуються на підприємствах, де прямий (детальний) облік вартості незавершеного виробництва неможливий. Це окрема тема з тих, які неможливо викласти для всіх підприємств одразу. Схеми таких розрахунків будуються з врахуванням різних факторів, які впливають на організацію і управління виробництвом.
Таким є Ж.-О. №10 - синтетичний реєстр оборотів по кредиту рахунків: 05, 06 тощо. Яка з можливих форм його ведення може здатися прийнятною для конкретного підприємства, - вирішувати головному бухгалтеру.
Для того, щоб викладена вище схема формування собівартості була зрозумілою зарубіжним фахівцям, зовсім необов'язково змінювати щось у самій системі обліку. Навпаки: наші рахунки досить вдало можна пристосувати до вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).
Якщо в дебет р.20 (основне виробництво) не записувати нічого, крім витрат, кількість (сума) яких знаходиться в прямій залежності від фактичних обсягів виробництва за період, то в цих оборотах зберуться лише прямі витрати. Їх ще називають змінними, очевидно за те, що їх загальна сума змінюється разом зі змінами кількості випущених (реалізованих) одиниць. До прямих (змінних) витрат можуть належати: вартість матеріалів, сировини, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, з яких безпосередньо виготовляється кінцевий продукт, а також вартість робочої сили (даруйте за "капіталістичний" вислів, але він у цьому випадку є найбільш вдалим), затраченої на випуск конкретної партії. Це - заробітна плата основних робітників, котрі приймали безпосередню участь у виготовленні кінцевого продукту, і обов'язкові збори з саме цієї зарплати.
До прямих (змінних) витрат можуть бути віднесеними і деякі інші елементи, але тільки ті, які можна визначити в ціні одиниці і загальна сума яких залежить від обсягів виробництва в даному періоді. Наприклад, згадана вище силова енергія: якщо її кількість можна вирахувати окремо від загальної кількості силової енергії, що подається в цех, то, звісно, цей елемент може увійти до складу прямих (змінних) витрат, адже кількість працюючих верстатів може знаходитися в прямій залежності від кількості продукції, що в цей час виготовляється. Так сума прямих витрат, будучи постійною у вартості одиниці кінцевого продукту, змінюється залежно від кількості одиниць.
Витрати, що збираються оборотами по дебету р.25 і р.26, ми звикли називати накладними. Наші зарубіжні колеги частіше називають їх постійними, як такі, що не залежать від кількості одиниць кінцевого продукту, тобто обсягів виробництва у тому чи іншому періоді. Воно і зрозуміло: комірники, табельники, прибиральники, а також керівники і спеціалісти цехів працюють щомісяця однаково. Кількість їх праці не вимірюється кількістю продукції, тому оплата не повинна залежати від коливання обсягів, вона є постійною. Так само і з витратами на утримання виробничих і адміністративних приміщень.
У свою чергу, накладні (постійні) витрати у нас поділяються на загальновиробничі (р.25) і загальногосподарські (р.26). Назвіть загальновиробничі витрати операційними (до операційних можна віднести і витрати на експлуатацію обладнання - р.24), а загальногосподарські - адміністративними, - і вас зрозуміють в Америці. Одного лише у нас не вистачає: не виділяються на окремий рахунок так звані маркетингові витрати (деякі відрядження, реклама, іноді зв'язок). Це можна пояснити лише тим, що до недавніх часів витрати на рекламу в ціні нашої продукції посідали незначне місце, чого не можна сказати про продукцію економічно розвинутих країн, в ціні якої витрати на рекламу чи не найбільші за величиною порівняно з іншими елементами. Що ж, у розділі 3 "Плану рахунків" залишилось декілька "незайнятих" - 22, 27, 32, 34, 38, 39 - вибирайте, який вам до вподоби і назвіть його "Маркетингові витрати", а р.26, "звільнившись" від цієї статті, цілком відповідатиме назві "Адміністративні витрати".
Варто зрозуміти лише одне: економічні закони діють однаково у будь-якій країні світу. Один і той же кінцевий продукт
