При організації бірж в Україні передбачалося надати їм статусу приватних, однак у наступні 1991-1992 та 1996 рр. було прийнято законодавчі акти, які не лише передбачали законодавче поле діяль-ності, але й визначили роль держави у налагодженні контролю. Отже, біржі в Україні можна віднести до змішаного типу.

За третьою ознакою біржі поділяться на акціонерні това-риства і некомерційні організації, хоча законодавча невизна-ченість в Україні призвела до того, що у 1991-1992 рр., коли реєструвалася більшість бірж, вони створювалися з яким завгодно правовим статусом, навіть як приватні підприємства. До речі, це питання в Україні є досі невизначеним, оскільки фондові біржі мають статус акціонерних товариств, акціонери яких повинні отриму-вати дивіденди, що суперечить економічній суті біржі, як місця для торгівлі. В той же час, товарні біржі мають статус неприбуткової асоціації. Назрілим є питання юридичного врегулювання цих аспектів функціонування біржової торгівлі.

Однак вносити такі зміни до законодавства потрібно з урахуванням нових тенденцій, які спостерігаються сьогодні на зарубіжних біржових ринках. Там відбуваються активні процеси комерціалізації діяльності бірж, перетворення їх на акціонерні товариства.

За четвертою ознакою біржі поділять на відкриті та закриті. В торгах на закритих біржах приймають участь лише члени бірж; в Україні більшість бірж є закритими. Відкриті біржі є двох типів, чисто відкриті, на яких клієнти можуть укласти угоди самостійно та змішані, де відвідувачі укладають угоди за допомогою брокерів, які в свою чергу укладають угоди від імені та за рахунок клієнта і дилерів, які працюють від власного імені й за власні кошти. Історія еволюційного розвитку бірж показала, що закриті біржі мають значні переваги, оскільки члени бірж беруть на себе зобов'язання щодо фінансових гарантій за укладеними угодами та розрахунків за цими угодами.

За п'ятою ознакою біржі поділяються на універсальні та спеціалізовані. Спеціалізовані біржі мають потоварну спеціалізацію або спеціалізацію на групах товарів. Наприклад, Нью-Йоркська біржа кави, цукру і какао, Лондонська біржа металів, Канзас-Сіті Борд оф Трейд (лише пшениця) тощо.

Універсальні біржі мають широко диверсифіковану номенклатуру, наприклад, на Чикаго Борд оф Трейд котируються контракти на зернові культури, довгострокові казначейські облігації, векселі, комерційні папери, на Лондонській біржі фінансових ф'ючерсів котируються і контракти на зернові культури.

За шостою ознакою біржі поділяються на міжнародні, націо-нальні та регіональні, в залежності від ролі та місця бірж у світовій, національній і регіональній торгівлі. Міжнародні біржі зосереджені у таких трьох країнах, як США, Англія та Японія, де створено умови вільного переміщення прибутку, отриманого від біржової діяльності.

Національні біржі діють в межах однієї країни. До національних відносяться більшість товарних бірж країн континентальної Європи. Регіональні діють в межах регіону, наприклад, Тернопільська товарна біржа, обслуговує західний регіон України тощо.

За сьомою ознакою біржі в Україні можна поділити на центральні, міжрегіональні та регіональні. До центральних відносяться біржі Києва та Харкова, до міжрегіональних - Одеська, Львівська товарні біржі, до локальних (регіональних) - наприклад, Чернівецька товарна біржа.

За восьмою ознакою біржі поділяють на біржі реальних товарів або фінансових інструментів, ф'ючерсні, опціонні та змішані залежно від видів контрактів, які на них укладаються.

Резюме

Довівши свою суспільну значущість, біржа в країнах Заходу зайняла провідне місце серед інших економічних інститутів. В Україні, як і в деяких інших постціалістичних країнах, це місце є досі невизначеним. Біржова торгівля виникає в процесі еволюції гуртової торгівлі через підвищення регулярності проведення торгів. Сучасна біржова торгівля представлена як біржами з обов'язко-вими сесіями так і електронними ринками, які використовують новітні засоби зв'язку та передачі інформації, працюючи цілодобово. Товарна біржа на Заході є продуктом історичної еволюції - від угод з реальним товаром (спотових і строкових (форвардних)) до ф'ючерсних. З товарообмінного інституту вона перетворилася на фінансовий інститут.

відносин в умовах економічної невизначеності, відсутності не-обхідної інформації, відповідної ринкової інфраструктури тощо. Зго-дом основними у виборі партнерів стають раціональні ринкові кри-терії. У процесі здійснення економічних реформ у товаровиробників з'являється право самостійного вибору партнерів і прийняття рішень щодо збуту продукції. Виробники починають використовувати нові ефективні заходи для поліпшення збуту, створення умов сервісного обслуговування й гарантійного ремонту і серед них — залучення дис-триб'юторів та дилерів.

Дистриб'ютор — це збутова фірма, яка здійснює перепродаж то-варів від імені фірми, дистриб'ютором якої вона є, але за свій рахунок. Порівняно з іншими посередниками дистриб'ютори мають більшу ко-мерційну самостійність і самі відповідають за ризики, пов'язані з псу-ванням чи втратою товарів, неплатоспроможністю покупців тощо.

Дилер — юридична або фізична особа, що працює як незалежний посередник і здійснює перепродаж товару від свого імені і за свій ра-хунок (на відміну від дистриб'ютора). Прибуток дилера формується як різниця між ціною купівлі та ціною продажу продукції. Діяльність дилера базується, як правило, на основі дилерської угоди, що укла-дається з товаровиробником або іншим посередником — власником товару. У роботі з підприємствами-виробниками дилери надають їм інформацію про ринок товарів, здійснюють маркетингові досліджен-ня, надають послуги з реклами і стимулювання збуту на місці прода-жу, вирішують питання гарантії, ремонту і забезпечення запасними частинами проданої продукції.

Маючи потрібні для закупівлі товарів кошти, дилери, як правило, працюють за дорученням клієнтів, тому що не мають змога нагромаджу-вати значні товарні запаси через відсутність достатніх складських по-тужностей. Дії торгово-посередницьких структур різних видів уніфіку-ються прив'язкою до окремих етапів господарської діяльності виробни-ка і споживача. Найширший