на тему:
Зміст.
Вступ.
1. Операції по обліку витрат в обслуговуючих виробницт-
вах та господарствах.
1.1 Економічний зміст та завдання обліку в обслуговую-
чих виробництвах та господарствах.
1.2 Огляд нормативно інструктивної та спеціальної літе-
ратури по темі.
2. Організація обліку витрат в обслуговуючих виробницт-
вах та господарствах.
2.1 Об’єкти обліку витрат.
2.2 Статті витрат та їх характеристика.
2.3 Первинний облік витрат в обслуговуючих виробницт-
вах та господарствах.
2.4 Організація синтетичного і аналітичного обліку ви-
трат в обслуговуючих виробництвах та господарствах.
3. Особливості обліку витрат в обслуговуючих виробницвах
та господарствах на прикладі СВАТ „Городищинське”.
Висновки та пропозиції.
Список використаної літератури.
Додатки.
Вступ.
Поряд із основними та допоміжними виробництвами на підприємствах, як правило, функціонують обслуговуючі виробництва і господарства, які хоч і не пов’язані з основним виробництвом підприємства, однак мають важливе значення у створенні належних умов для їх працівників. До того ж частина продукції, робіт або послуг таких виробництв і господарств може реалізовуватись іншим споживачам.
Обслуговуючі виробництва і господарства сільськогосподарських підприємств задовольняють побутові, комунальні та культурні потреби населення. До них, зокрема, належать: житлово-комунальне господарство; їдальні й буфети; дитячі дошкільні заклади; лазні; пральні; перукарні; ремонтно-швейні майстерні; табори праці та відпочинку школярів; будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, будинки престарілих; спортивні та інші заклади культурно-оздоровчого призначення.
Розвиток обслуговуючих виробництв і господарств дає змогу сільськогосподарським підприємствам стимулювати підвищення продуктивності праці в основних галузях сільськогосподарського виробництва; стабілізувати кадри на селі; збільшити вільний час працівників; забезпечити зближення культурно-побутових умов життя в місті та на селі.
Обслуговуючі виробництва і господарства організують у порядку виконання умов колективного договору, або за рішенням правління чи загальних зборів працівників, а також за угодою сторін.
1.1 Економічний зміст та завдання обліку в обслуговуючих виробництвах та господарствах.
Характер діяльності обслуговуючих виробництв і господарств неоднорідний: одні виготовляють продукцію (пекарні, їдальні); другі надають послуги (лазні, пральні, перукарні); треті виконують спеціалізовані функції соціального та побутового обслуговування (дитячі дошкільні заклади, житлово-комунальне господарство, будинки відпочинку, санаторії тощо). Відповідно й порядок покриття витрат у цих виробництвах різний: у перших витрати покриваються за рахунок виручки від реалізації виробленої продукції; у других — від надходжень за надані послуги; в третіх — від надходжень та інших спеціальних джерел.
Ефективне використання обслуговуючих виробництв та господарств залежить від прогресивних форм організації його роботи, вдосконалення методів аналізу та розробки заходів, що забезпечують покращення планування та управління діяльності обслуговуючих виробництв та господарств. У зв’язку з цим першочергового значення набувають питання покращення якості та оперативності обліку роботи обслуговуючих виробництв та господарств.
Організація обліку роботи обслуговуючих виробництв та господарств була завжди проблематичним питанням. Вона змінювалася разом зі зміною організаційної форми роботи та формою матеріального заохочення робітників обслуговуючих виробництв та господарств.
Облік витрат обслуговуючих виробництв та господарств забезпечує контроль:
за виконанням госпрозрахункових завдань по кожному обслуговуючому виробництву та господарству;
за правильним і економічно обґрунтованим відображенням величини витрат за їх статтями та елементами;
за точним списанням виконаних робіт і послуг по об’єктах витрат;
за своєчасним і точним поданням необхідних даних для обчислення фактичної собівартості одиниці робіт і послуг кожного обслуговуючого виробництва та господарства;
за своєчасним оформленням первинних документів на всі операції;
за забезпеченням раціональної організації аналітичного і синтетичного обліку;
за правильним списанням калькуляційних різниць між плановою і фактичною собівартістю робіт і послуг.
1.2 Огляд нормативно інструктивної та спеціальної літератури по темі.
Організація обліку витрат обслуговуючих виробництв та господарств регулюється Законами України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про селянське (фермерське) господарство” від 24 червня 1993 р., а також Указом Президента України „Про фінансово-кредитне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників у 1999 році” від 7 липня 1993 року; Закони України „Про колективне сільськогосподарське підприємство”, „Про плату за землю”, „Про сільськогосподарську кооперацію”, „Про оренду землі”, Земельний кодекс, „Про фіксований сільськогосподарський податок”; Укази Президента України „Про заходи щодо державної підтримки сільськогосподарського виробника” , Постанова Кабінету Міністрів України „Про додаткові заходи щодо підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян і селянських „фермерських) господарств”, Указ президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки”.
Діючі форми роботи обслуговуючих виробництв та господарств спонукають дуже критично відноситись до Інструкції про застосування Плану рахунків, бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій обслуговуючих виробництв та господарств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, та Методичних рекомендацій з планування обліку і калькування собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики України від 18.05.2001 р. №132.
Зазначені нормативні документи можуть бути ефективними лише у малих сільськогосподарських підприємствах, де обслуговуючі виробництв та господарства є у невеликій кількості та їх використанні здійснюється в комплексі технологічних операцій в діяльності сільськогосподарських підприємств.
В інших випадках необхідно застосовувати таку організацію бухгалтерського та оперативного обліку, яка б забезпечила оперативність управління і контроль за: використанням сировини, обсягом виконаних робіт та наданих послуг і їх якістю, використанням робочого часу і нарахуванням оплати праці, експлуатацією техніки та її технічним станом.
Нормативна база
1. Закон України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (у тексті - Закон про бюджет).
2. Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у тексті - Закон про бухгалтерський облік).
3. Закон України від 28.12.94 р. №334/94-ВР "Про оподаткування
