протягом року вартість створює національний доход, який є джерелом доходів всіх верств населення (заробітної плати, прибутку, від-сотків, ренти, дивідендів, тощо) і також коштів на роз-ширення виробництва. Згідно з теорією граничної про-дуктивності .— продукт створюють чотири фактори:
капітал, земля, праця і підприємницька діяльність. Те-орія граничної корисності стверджує, що участь кожного з факторів у створенні цінності визначається його гра-ничною продуктивністю. Економіко — математичні дослід-ження граничної продуктивності праці показали, що об-сяг виробленої продукції на 75% створюється працею найманих працівників і на 25% — капіталом. Крім того, слід додати, що заробітна плата в розвинутих країнах складає біля 75% національного доходу.
Не можна покласти на зберігання, як це можна зробити з іншим товаром.
Не приносить доходу, якщо його не продавати, і крім того потребує додаткових життєвих благ для його утримання.
Не знищується під час використання, а навпаки, примножується й бере участь у створенні благ.
Не може бути абсолютно однаковим у різних індивідів, якщо навіть вони відносяться до однієї і тієї ж про-фесії, спеціальності, на відміну від інших товарів та по-слуг, вироблених за одним стандартом та технологією.
Капіталоємкий товар для суспільства. Відтворення його включає затрати на фізичне відтворення, освітню, професійно-кваліфікаційну підготовку. Крім того, цей процес довготривалий і не підлягає значному скороченню.
10. Має обмежену мобільність. Для його територіаль-ного і професійного переміщення, між галузями чи під-приємствами слід створити відповідні умови.
11. Навіть після залучення у суспільне виробництво може претендувати на інше робоче місце, повторно ви-ходить на ринок праці.
1.4. Механізм функціонування сучасного ринку праці
В сучасних умовах господарювання, коли економічна система не спроможна вирішити ряд економічних і со-ціальних проблем, створюється механізм функціонування ринку праці з елементами державного та профспілкового втручання. Механізм функціонування ринку праці складається з суб'єктів, об'єктів, цілей, інструментів та засобів впливу.
До суб'єктів ринку праці належать домогосподарства (сім'ї), які визначають пропозицію робочої сили та фірми, що формують попит на неї. Вони тісно взаємо-діють між собою, задовольняючи конкретні інтереси.
Представниками домогосподарств на ринку праці є наймані працівники, а представниками фірм — робото-давці в особі керівників підприємств і організацій.;
До суб'єктів ринку праці відносять: носіїв, виконавців та виразників господарсько-трудових інтересів.,
Носії господарсько-трудових інтересів — це соціальні групи, які відрізняються один від одного за майновим станом, доходами, професіями, галузевими та регіональ-ними інтересами, Зокрема це власники засобів вироб-ництва (роботодавці) та власники робочої сили (наймані працівники). Кожна з цих груп має свої інтереси, об-умовлені їх соціально-економічним станом, тощо.
Виразниками господарсько-трудових інтересів висту-пають об'єднання носіїв господарсько-трудових інтересів (спілки, асоціації). Серед них найбільш відомими є проф-спілки, спілки роботодавців — фермерів, різних торгов-ців, банківських установ і т. ін.
Найбільшими виразниками господарсько-трудових інтересів є профспілки та спілки роботодавців. Вони взаємодіють на ринку праці, прагнучи максимально вплинути на державні структури та один на одного. Вони мають свої друковані видання, значні фінансові кошти, центри підготовки кадрів і зв'язків з громадськістю. Ви-разники господарсько-трудових інтересів використову-ють такі засоби впливу на органи державного регулювання як консультації, поради, рекомендації, меморандуми тощо.
Виконавцями господарсько-трудових інтересів є орга-ни трьох гілок влади, побудовані за ієрархічним принци-пом, зокрема це: Міністерство праці; обласні, районні, міські служби зайнятості; відділи та управління з праці та соціальних питань при виконавчих комітетах. Ці органи державної влади покликані запроваджувати у життя про-граму державної економічної політики.
Останнім часом помітна тенденція злиття суб'єктів державної та приватної економічної політики і поява в результаті цього нових регулюючих органів. Наприклад, створюється орган з представників спілок підприємців, профспілок і виконавчої влади для регулювання тариф-них угод між підприємцями та трудящими. Він служить
для узгодження інтересів головних суб'єктів праці — роботодавців і найманих працівників. 4
Носії та виразники використовують різні способи впливу на державну економічну політику: засоби масової інформації, демонстрації, маніфестації, збір підписів, звернення в суди, кампанії громадянської непокори тощо. В свою чергу органи державної влади використовують свої засоби адміністративного та економічного впливу на носіїв та виразників господарсько-трудових інтересів: трудове та господарське законодавство, оподаткування, пенсійне законодавство, пільгове кредитування, санкції та штрафи.
Об'єкти державного регулювання ринку праці — це си-туації, явища та умови соціально-економічного життя, де виникають труднощі, які не розв'язуються автоматично, в той час як їх розв'язання терміново потрібне для нор-мального функціонування економіки і підтримання соціальної стабільності в суспільстві. До них належать:
соціальні відносини між роботодавцями і працюючими за наймом;
трудові відносини між роботодавцями і найманими працівниками, включаючи оплату та охорону праці, найом та звільнення працівників;
зайнятість включаючи регулювання попиту та про-позиції робочої сили;
допомогу по безробіттю;
підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфі-кації працівників;
розподіл та перерозподіл робочої сили тощо.
Види державного регулювання ринку праці :
Захисне, призначене для обмеження дій, які при-зводять до незахищеності різних верств населення.
Заохочувальне, направлене на створення умов, у яких
можуть створюватися і розвиватися певні форми діяль-ності.
Обмежувальне, яке здійснюється для виключення
дій окремих осіб або їх групи таким чином, щоб вони не
могли одержати переваг перед іншими.
Директивне регулювання, яке передбачає вплив уряду на ринок праці з урахуванням інтересів населення.
Регулювання за допомогою економічних, фінансових заходів (податків, субсидій), які сприяють росту про-
позиції на ринку праці або зростанню зайнятості.
1.5. Функції і сегментація ринку праці
Ринок праці впливає на розвиток народного госпо-дарства, діє в певних напрямах, проявляється в різно-манітних формах і виконує різні функції. Під останніми розуміють рід та вид діяльності. Сучасний ринок праці виконує такі функції:
Суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами.
Інформаційну.