Соціальний ефект інновацій. Немає соціальних змін, що проходили б безвісти для існуючої культури. Навіть ті інновації, що просто приєднуються до культурних зразків, віднімають у членів суспільства якийсь час і відволікають їхній інтереси від інших елементів культури. Однак більшість інновацій створюють ефект набагато більш сильний, руйнуючи старі чи створюючи нові культурні зразки, нові види соціальних відносин. Багато технічних нововведень, як, наприклад, радіо, телебачення, автомобіль, породили цілі культури.

Вільям Огбер розрізняв три основні форми соціальних ефектів інновацій.

І. Дисперсія, чи множинні ефекти, одного винаходу чи відкриття. Цей вид ефекту найкраще можна проілюструвати на прикладі впровадження в наше життя автомобіля, що зіграв значну роль у становленні гігантської промисловості, скоротив час пересуванні, реорганізував ринкові відносини, уплинув на людські цінності, створив умови для будівництва доріг, наблизив до міст пригороди, змінив систему дозвілля і мав багато інших соціальних наслідків.

2. Наступні, чи похідні, ефекти одного винаходу чи відкриття. винахід Відкриття чи робить зміни, які у свою чергу викликають зміни, і т.д. Так, винахід автомобіля породило автомобільну промисловість, що змінила характер діяльності людей; це у свою чергу породив проблеми зайнятості, проведення дозвілля і т.д. Кожен ефект, зроблений винаходом автомобіля в різних областях соціального життя, викликає безліч наступних ефектів.

3. Конвергенція, чи з'єднання декількох впливів різних винаходів, може бути проілюстрована безліччю прикладів. Атомний реактор, ракета з рідинним двигуном, електронна система викликали появу зброї масового знищення. Автомобіль, конвеєр, суспільний поділ праці породили сучасне виробництво і т.д.

Тема соціальних ефектів інновацій здобуває в даний час особливу актуальність. Не має значення, чи створені інновації усередині даного суспільства, чи проникнула ззовні в результаті дифузії. Важливо, що сучасне суспільство, що є вкрай динамічним створенням, зобов'язано реагувати на інновації, приймати й освоювати їх у соціальній, культурній і іншій областях людської діяльності. Неприйняття інновацій негайно породжує застій соціального життя і соціальні ефекти з ознаками perpecії. Нединамічне, що закостеніло суспільство відстає від інших суспільств прагнучих до інновацій, і не може претендувати на благополуччя в соціальному житті.

2. СОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ

Соціальні зміни в суспільстві протікають у результаті цілеспрямованої діяльності людей, що складається з окремих соціальних дій і взаємодій. Як правило, розрізнені дії рідко можуть привести до значних соціальних і культурних змін. Навіть якщо одна людина зробила велике відкриття, безліч людей повинні використовувати його, впровадити у свою практику. Таким чином, значні соціальні зміни відбуваються в процесі спільних дій людей, що не розрізнені, a, навпаки, односпрямовані, взаємно сполучені. Причому це спряженість часто може бути несвідомим завдяки наявності в людей мотивів і орієнтацій.

Сукупність односпрямованих і повторюваних соціальних дій, які можна виділити з безлічі інших соціальних дій, називається соціальним процесом. Люди переміщаються з місця на місце, спільно навчаються, роблять продукти, розподіляють і споживають їх, беруть участь у політичній боротьбі, культурних перетвореннях і багатьох інших соціальних процесах.

З усього різноманіття соціальних процесів можна виділити деякі загальні риси, сукупність яких дозволила соціологам Р. Парку і Э. Берджесу створити класифікацію основних соціальних процесів. Це процеси кооперації, конкуренції, пристосування, конфлікту, асиміляції, амальгамизації. До них звичайно приєднують два інших соціальних процеси, що виявляються тільки в групах, - підтримка границь і систематичні зв'язки.

Слово кооперація походить із двох латинських слів: "до" - "разом" і "операри" - працювати. Кооперація може протікати в диадах (групах із двох індивідів), малих групах, а також у великих групах (в організаціях, соціальному чи шарі суспільстві).

Кооперація в примітивних суспільствах звичайно має традиційні форми і протікає без усвідомленого рішення трудитися спільно. На островах Полінезії жителі спільно ловлять рибу не тому, що вони так вирішили, а тому, що так робили їхні батьки. У суспільствах з більш развитою культурою, технікою і технологією створюються підприємства й організації для навмисної кооперації діяльності людей. В основі будь-якої кооперації лежать погоджені дії і досягнення загальних цілей. Для цього необхідні такі елементи поводження, як взаєморозуміння, погодженість дій, установлення правил співробітництва. Кооперація насамперед зв'язана з бажаннями людей співробітничати, і багато соціологів вважають це явище заснованим на безкорисливості. Однак проведені дослідження і просто досвід показують, що корисливі цілі в більшому ступені служать кооперації людей, чим їхньої симпатії й антипатії, чи небажання бажання. Таким чином, головний зміст кооперації складається насамперед в обопільній користі.

Кооперація в членів малих груп настільки звичайне явище, що історія життя більшості індивідів може бути визначена в основному як їхня спроба стати частиною таких груп, а також регулювати кооперативне групове життя. Навіть найбільше яскраво виражені індивідуалісти змушені погоджуватися з тим, що вони знаходять задоволення в сімейному житті, у групах проведення дозвілля й у групах на роботі. Необхідність у подібній кооперації так велика, що ми іноді забуваємо, що успішне стабільне існування групи і задоволеність її членів багато в чому залежать від здатності кожного до включення в кооперативні взаємозв'язки. Особистість, що не може легко і вільно кооперуватися з членами первинних і малих груп, імовірно, буде ізольована і, можливо, не пристосується до спільного життя. Кооперація в первинних групах важлива не тільки сама