Валова

продукція | З неї | Валова

продукція | З неї

Рослин-

ництва | Тварин-

ництва | Рослин-

ництва | Тварин-

ництва | Рослин-

ництва | Тварин-

ництва

1991 | 80,6 | 70,9 | 89,4 | 70,1 | 59,7 | 83,1 | 91,2 | 86,9 | 93,9

1992 | 89,0 | 98,1 | 80,9 | 65,5 | 70,8 | 59,0 | 112,4 | 136,7 | 96,8

1993 | 90,5 | 102,2 | 79,9 | 61,9 | 68,4 | 53,7 | 118,8 | 149,9 | 98,8

1994 | 79,1 | 79,0 | 79,1 | 50,4 | 55,1 | 44,6 | 107,5 | 112,8 | 104,2

1995 | 81,1 | 87,1 | 75,6 | 44,0 | 48,6 | 38,3 | 117,9 | 141,6 | 102,7

1996 | 80,4 | 86,2 | 75,2 | 30,5 | 31,9 | 28,7 | 130,0 | 163,0 | 108,8

1997 | 77,0 | 81,8 | 72,6 | 27,3 | 33,4 | 19,7 | 126,4 | 150,3 | 111,0

1998 | 63,5 | 53,9 | 72,2 | 21,2 | 22,2 | 19,9 | 105,6 | 98,7 | 110,0

1999 | 66,5 | 61,9 | 70,7 | 18,6 | 20,7 | 15,9 | 114,2 | 120,2 | 110,4

2000 | 73,1 | 76,2 | 70,3 | 14,8 | 17,7 | 11,1 | 131,2 | 159,0 | 113,2

2003 | 64,8 | 66,6 | 63,4 | 12,3 | 14,6 | 10,8 | 125,9 | 152,4 | 108,8

2005 | 71,6 | 71,0 | 73,8 | 12,8 | 13,8 | 10,4 | 131,4 | 152,3 | 109,7

З даних, наведених в табл. 3, випливають досить-таки наглядні висновки. По-перше, за всі, починаючи з 1990, роки в цілому по області спостерігається тенденція зниження обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. За весь вказаний період обсяги сільськогосподарського виробництва були нижчі рівня, досягнутого в 1990 році. В 2003 він взагалі складав лише 64,8% у порівнянні з зазначеним. По-друге, в сільському господарстві Івано-Франківщини у вказаний період мали місце суттєві перепади в обсягах виробництва, особливо і насамперед в рослинництві, що є наглядним підтвердженням тієї істини, що визначальним чинником для рослинницької галузі області залишаються кліматичні умови. Причини цього досить глибокі і далеко неоднозначні. По-третє, в основному завдяки корінним змінам в організаційній структурі сільськогосподарського виробництва в області, домінування особистих підсобних господарств населення, стрімко скоротилися обсяги виробництва у сільськогосподарських підприємствах. У 2005 році їх валова продукція складала лише 12,8% від досягнутого в 1990 рівня. І в господарствах цього типу, зайнятих виробництвом продукції рослинництва, за весь вказаний період, з року в рік, постійно зменшувались обсяги виробництва. Зразу ж зауважимо, що по відношенню до тваринницького комплексу визначальними є не здебільшого кліматичні фактори, як це має місце по відношенню до рослинницької галузі, а принципово інші, організаційно-економічного характеру. В контексті ж вищесказаного залишається додати, що в сільськогосподарських підприємствах, зайнятих виробництвом продукції рослинництва, у розглядуваний період також мали місце суттєві перепади обсягів виробництва в окремі роки. По-четверте, розглянуті особливості сільськогосподарського виробництва на Івано-Франківщині в цілому властиві й такому його сектору, як особисті підсобні господарства населення. Виняток становить тільки те, що в господарствах вказаного типу, за рахунок масовості розповсюдження, у вказаний період спостерігалася тенденція зростання обсягів виробництва. І навіть за цих умов ріст продукції тваринництва в області у вказаному секторі у 2005 році складав лише +9,7% у порівнянні з 1990. Зростання обсягів продукції рослинництва за аналогічний період було значним – 162,3%. Але, повторюємось, і тут спостерігалися значні перепади виробництва в окремі роки.

З врахуванням вищесказаного головним є висновок, що на сучасному етапі розвитку особисті підсобні господарства населення, як свідчать, зокрема, далі по Івано-Франківській області, стали основною формою ведення господарства в аграрному секторі. Наскільки ефективною вона виявиться, покаже майбутнє, хоча вже сьогодні не можна не бачити властиві їй обмеженості і недостатній організованості. До основних недоліків зазначеної форми господарювання ми б віднесли:

По-перше, при існуючий на сьогоднішній день формі організації і стимулювання праці в особистих господарствах населення вирішальним чинником її мотивації є орієнтація селян на задоволення власних потреб в продуктах харчування. В цьому, на наш погляд, основний, найбільш серйозний її недолік. Крім того, він навряд чи уживається з принципами ринкової економіки. Вихід, очевидно, в тому, що вирішивши організаційні питання реформування сільського господарства, необхідно корінним чином переглянути систему взаємовідносин сільськогосподарських товаровиробників з державою, вдосконалити фінансово-кредитну політику, переглянути існуючий на сьогоднішній день порядок регламентації ціноутворення на основні види сільськогосподарської продукції, запровадити централізований підхід при її закупівлі і т.д. Словом, створити такі умови, при яких селяни були б зацікавлені в розширенні своїх сільськогосподарських угідь під обробіток, в збільшенні обсягів виробництва продукції і її реалізації. У зв’язку з цим варто сказати, що в економічній літературі вже розглядається варіант застосування принципово нового механізму регулювання взаємовідносин між сільськогосподарським товаровиробником шляхом завчасно встановлюваної ціни на закупівлю основних видів продукції вказаної галузі [2,с.5].Прогресивність такого підходу безсумнівна, але його практична реалізація вимагатиме створення необхідних для цього передумов.

По-друге, суттєвим недоліком організації трудових процесів в особистих підсобних господарствах населення є відсутність належних умов для широкого застосування засобів механізації. Фактично тут переважає ручна праця. Дана проблема має декілька аспектів. По-перше, сучасне вітчизняне сільськогосподарське машинобудування аж ніяк не пристосоване до специфіки сільськогосподарського виробництва в його сьогоднішній формі. По-друге, той стан, в якому опинилась власне машинобудівна галузь в Україні