- 4 -

контрольними пакетами акцій інших компаній з метою контролю та управління їх діяльністю.

Нині фінансова олігархія відкрила нові могутні джерела особистого збагачення. Так, наприклад, вклавши невелику частину свого капіталу в пакет акцій якоїсь корпорації фінансовий магнат присвоює не тільки дивіденд подібно до рядових акціонерів. Беручи участь в управлінні акціонерним товариством (АТ) він одержує великі оклади за директорські пости, за входження у правління, спостережні ради корпорації й т. п. Верхівці керівництва достаються також і особливі премії (бонуси, татьєми) , які нерідко перевищують оклади. Крім того вище керівництво корпорації отримує премії акціями за пониженою ціною з правом їх викупу за будь-якого часу.

Існує позичковий капітал, який позичається і дає власнику прибуток у формі процента. Він виділився у самостійну форму капіталу, що має особливий кругообіг, який відрізняється від кругообігу промислового і торгового капіталу.

Позичковий капітал – це грош9ові засоби, які видаються бізнесменам на встановлений термін при умові повернення і за певну плату, що береться під проценти. Він витрачається для ведення господарства з метою одержання прибутку.

Позичкодавці зосереджують у себе надлишкові грошові засоби підприємців та інших верств населення, сплачуючи їм порівняно невеликий процент. Якщо гроші не включені до обороту, вони не приносять ніякого доходу, а тому власники вільних грошей прагнуть віддати їх у позичку. Позичкодавці за значно більший, ніж ними сплачений, процент надають позики іншим бізнесменам, які потребують грошей для ведення господарства. Нині зростають тенденції до збільшення частки позичкових засобів у фінансуванні господарства. Так, наприклад, японські фірми за рахунок залучених ресурсів фінансують 4/5 всіх засобів на розширення виробництва.

Ціна товару-капіталу та її величина

Позичковий капітал здійснює кругообіг в економічній формі, що означає повернення авансових у позичку грошей з приростом. У русі грошей ховається джерело зростання початкової авансової вартості. А відтак складається враження, що процент є “природною” ціною товару-капіталу, як і ціна будь-якого іншого товару. Та це лише зовнішнє уявлення, бо насправді неможливо, щоб гроші мали ціну, тобто грошовий вираз вартості. Про це засвідчує простий приклад. У позику дано 100 тис. дол. З розрахунку 5 % річних. Отже, по цій позиці буде одержано 5 тис. дол у рік. Але ці 5 тис. не можуть бути реальною ціною 100 тис. дол.

Одержавши позику бізнесмен використовує чужі гроші у виробництві чи торгівлі й одержує якийсь прибуток. Цей прибуток він розділяє з позикодавцем. Та частина прибутку, яку одержує останній, і складає процент-плату за користування чужим капіталом. Інша частина прибутку, яку одержує бізнесмен, утворює підприємницький доход.

Прибуток – це по суті додана вартість, форма її прояву. А відтак позичковий процент і підприємницький доход являють собою конкретні форми доданої вартості. Отже, процент утворюється з частини доданої вартості, створеною неоплаченою працею працівників. Процент – частина прибутку , яку бізнесмен повинен сплатити позикодавцю.

- 5 -

Результативність застосування позичкового капіталу визначається нормою, або ставкою процента – відношенням суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми позичкового капіталу ( наданого кредиту), вираженою у процентах.

Норма процента показує рівень реалізації власності на грошовий капітал або міру одержання доходу від його застосування. Ставка процента є динамічною величиною. Вона залежить в першу чергу від середньої норми прибутку. Норма доходу з позичкового капіталу не перевищує норми прибутку.

Величина ставки залежить від попиту і пропозиції позичкового капіталу, рух яких визначається різними чинниками: масштабами виробництва, розмірами грошових нагромаджень і заощаджень населення, співвідношеннями між сумою кредитів наданих державою та її заборгованістю, циклічними коливаннями виробництва, рівнем інфляції, а також – міжнародними чинниками: станом платіжних балансів, валютних курсів тощо. Процентні ставки диференціюються в залежності від виду кредиту, його терміну, розміру, характеру забезпечення.

Лише в якихось екстремальних випадках бізнесмен може брати позичковий капітал при такій нормі процента, яка перевищує рівень збільшення капіталу. Це може бути, приміром при запобіганні банкрутству підприємства. Щодо мінімальної ставки процента, то вона не піддається точному визначенню. У період різкого економічного спаду вона може знижуватись до рівня, що наближається до нуля.

На норму процента як своєрідну “ціну” товару-капіталу впливає співвідношення попиту і пропозиції. Так, якщо попит більше пропозиції, процент підвищується, а в протилежному випадку він знижується.

Нині в більшості розвинутих країн спостерігається систематична недостача позичкового капіталу. Це зв’язано з тим, що в умовах НТР великі компанії витрачають великі кошти на нову техніку і програми перекваліфікації робітників. Високий попит на позичковий капітал має також держава. Все це викликає збільшення норми процента. При цьому зазначимо, що рівень норми процента в багатьох випадках залежить від соціального становища позичальника. Так, наприклад, великим монополістичним підприємствам позика надається на дуже вигідних умовах. І, навпаки, для дрібних фірм і підприємців, широких верств населення встановлюються високі процентні ставки.

Сутність капіталу

Капітал – це авансова вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, самозростає.

Перетворення звичайних грошових знаків на капітал включає як чисто технічні, техніко-організаційні моменти, так і соціально-економічні. По-перше, виробник (власник капіталу) повинен вступити у відносини з іншими виробниками з приводу купівлі засобів виробництва. По-друге, якщо його наявного капіталу недостатньо для організації ефективного виробництва, йому доведеться звертатися до кредитних установ, щоб узяти необхідну суму грошей у борг. По-третє, він повинен найняти необхідну кількість робітників, щоб забезпечити